А известны случаи народных восстаний на Украине начала 30-х годов? То есть, может быть были какие-нибудь стихийные выступления против местных властей или что-то в этом роде?

До-речі, мене таж завжди цікавило це питання. Чому початок 20-х відомий масовими виступами проти совдепії (Холодний Яр і т.д.), а в 30-х нація, саме існування якої було поставлене під сумнів, тихо вмирала.

мені здається, дієвою стала ізоляція кожного окремого села від решти світу, де ти повільно помираєш.

до того ж, хто займався розкуркуленням, арештами і перевірками сусідських горищ на тисячах господарств - думаю, свої ж. коли по твоє життя приходить сусід Микола, це зневірює - проти кого боротися? можливо, я не права.

иными словами, сталинизм сталинизмом, но пять миллионов доносов тоже не святой дух написал...

Вы хотите сказать, что Голодомор организовали сами украинцы? Точнее, если не организовали, то по крайней мере активно поддерживали.

Я хочу сказать, что обозвать эту трагедию геноцидом и обвинить во всем коммунистов проще пареной репы. Главное, выгодно. Отсюда и мерзость происходящего. Дедушка мой родился в черте оседлости, до 1920 года там же и жил – в Ингульце Криворожской губернии. Кое-какие рассказы его помню, но, к сожалению, смутно... Теперьуже никто ничего не узнает.

ну вобще-то вопрос был адресован pani-grunia :)
ибо если, как она пишет, "по твоє життя приходив сусід Микола" то выходит, что голодомор организовали сами же украинцы и стало быть, все разговоры о геноциде просто бессмысленны.

а что геноцид по определению устраивают только чужинцы? из определения ООН этого не следует.

ні.
я намагаюся собі пояснити, чому українці мовчали і помирали. машинерія культу розчавила, очевидно. і вигляд мертвих сіл.

якраз це і має стати найстрашнішим висновком з дискусії, розпочатої президентом, - названі імена злочинців будуть передусім українськими. кількадесят єврейських більшовиків, які керували гебе в тридцятих були розстріляні, а вот наші з вами "землячки" в більшості своїй пережили 1937-й і померли в своїх ліжках і конча-заспах "заслуженими співробітниками КГБ".

Боюсь, если бы не относительно высокий уровень развития народного хозяйства и принципиально другое положение в мире вообще, первые годы независимости могли обернуться не меньшей трагедией. Иными словами, бандитский олигархический режим, созданный Кравчуком, пошёл бы на любые жертвы. Только, к счастью, начало 90-х - не начало 30-х.

с нетерпением жду ответа от тех, кто в теме. как-то не хочется принимать мысль о том, что к ачалу 30-х годов сов. власть уже успела сделать из украинцев бессловесный скот, который покорно шел на бойню, позволяя комиссарам безболезненно опустошать амбары... странно все это...

http://maksymus.livejournal.com/48760.html?#cutid1

Базовою працею на цю тематику є збірник документів В.Васильєва і Віоли Лінн "Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 - березень 1930)", виданий у Вінниці в 1997 р.
Були стихійні виступи - на на рівні кількох сіл. Координації між людьми майже не було, не було якогось центру. Саме тому виступи, навіть збройні, швидко придушувалися.

Мне еще не совсем понятен такой момент(кстати, обязательно поищу книжку, спасибо!). Насколько я понял, становление нашего национального героя Бандеры как революционера и просветителя приходится как раз на конец 20-х - начало 30-х, когда восточная украина пухнет с голодухи. но в официальной биографии бандеры на тему его отношения ко всему происходящему в украине, к голоду и массовым смертям ничего не сказано – так, ничего особенного, руководил всякими кружками в родном селе и округе, поступил во Львов, откуда его и забрали в 1933-м. Напрашисается вывод: Бандере было по сараю что происходит в восточной украине, его нэнька была западнее. Этих районов голод коснулся не так остро, или совсем не коснулся, да? Опять же, может кто-то кто фтеме прокомментировает и порекомендует какое-нибудь чтиво?

во-первых, вам надо почитать не только одну эту книжку. так как история ОУН для вас - темный лес. в 1932 году боевик ОУН Микола Лемик по приказу Бандеры убил советского консульского работника Майлова в помещении консулята именно "за голодомор". эта "відплатна акція" прошла в прессе всего мира.
во-вторых, информации о ситуации на подсоветской Украине все-таки было мало и главный упор в пропаганде ОУН делало на Польше как главном враге галичан.
в-третьих, крестьянство Галичины и Волыни жило очень бедно и у них своих проблем было масса.

согласен, темный лес, во всяком случае, пока...почитываю официальные биографии, до слюнобрызжания в ЖЖ еще не дорос – что на уме, то и на языке, вот только термин "хохлосрач" искренне забавляет... но с божьей и вашей помощью мы "разнесем эту халабуду вдребези пополам"!)))

Степан Бандера: Документи і матеріали (1920-1930 рр.) / Упор. М.Посівнич. Я далекий від ідеалізації цієї праці, тим більше, що не є професійним істориком. Але почитайте там документи і спогади, що стосуються Львівського і Варшавського процесів над Бандерою та іншими членами ОУН. Там знайдете багато цікавого для себе про період в житті Бандери, про який іде мова, а також з історії ОУН та реакції організації на Голодомор, зокрема, і про вбивство Майлова (читав свого часу версію, що жертвою мав стати консул, але бойовик, не зорієнтувавшися на місці, застрелив Майлова, який виявився співробітником НКВД, прикомандированим до консуляту).

По-перше, не ховати зображення такого розміру під кат - це неповага до читачів журналу.
Але це дрібниці у порівнянні зі страшенною неповагою то жертв голоду, до якої вдаються подібні вам апологети "геноциду". Ви підміняєте народну пам'ять про цю біду історичною міфотворчістю та цинічними політичними провокаціями. Таким як ви немає прощення.
http://petrowsky.livejournal.com/68585.html?nc=4
Тут я ще дещо писав з цього приводу.

я шаную ваше право на зручне читання френдстрічки, але у день пам"яті чи в інші дні, коли вважатиму за доцільне, робитиму по-своєму.

а Вы, Вахтанг, как и президент, считаете, что это был именно "геноцид"?

Голосування по Постанові по голодомору-2003.
http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac/h_n_arh?day_=15&month_=05&year=2003&krit=0&nom_skl=4&nom_ses=3

Результати поіменного голосування про Голодомору
http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac/h_n_arh?day_=15&month_=05&year=2003&krit=0&nom_skl=4&nom_ses=3

========

ПОСТАНОВА
Верховної Ради України
Про визнання голодомору 1932 – 1933 років геноцидом
проти українського народу


Верховна Рада України у 70-ту річницю голодомору 1932 – 1933 років в Україні засуджує злочинні дії керівництва колишнього Радянського Союзу по його організації та здійсненню.
Зважаючи на те, що за своїми масштабами цей голодомор відповідає положенням пункту (с) статті 2 Конвенції про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року, ратифікованої Україною 22 липня 1954 р., та відповідно до Рекомендацій парламентських слухань 12 лютого 2003 року і Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року з вшанування памўяті жертв голодомору 1932 – 1933 років, а також, усвідомлюючи свій конституційний обов’язок, гарантувати в Україні права людини і не допустити повторення подібної трагедії у майбутньому, Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1. Визнати голодомор 1932 – 1933 років в Україні актом геноциду проти українського народу.
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку наполягати на включенні до порядку денного 58 сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй питання про визнання голодомору 1932 – 1933 років геноцидом проти українського народу.

Голова Верховної Ради України В. Литвин.
Травень 2003.

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років Провівши згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 258-IV ( 258-15 ) "Про 70-ті роковини голодомору в Україні" спеціальне засідання з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, Верховна Рада України постановляє:Схвалити Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додається).
-
Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН
м. Київ, 15 травня 2003 року , № 789-IV

ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років
Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України, керуючись ідеалами гуманізму соціальної справедливості, відстоюючи права людини і громадянина з позицій загальнолюдських цінностей, звертаємося до Українського народу - громадян України усіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії - 70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарним режимом.
Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-ті роковини української національної катастрофи, коли, певно, вперше в історії людства конфіскація продовольства була застосована державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Голодомор 1932-1933 років, що став нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної суті тодішньої влади.
Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межі України,
конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування святинь і храмів, масові репресії української інтелігенції та духовенства - все це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства. Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність. Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно
заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор 1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 році офіційно визнав голодомор
1932-1933 років геноцидом українського народу, тоді ж це зробила Міжнародна комісія юристів.
Щодо громадян України, то для них істина про події 1932-1933 років стала відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саме тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цих трагічних фактів історії.
Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правди про голодомор 1932-1933 років відіграли помітну роль у національному відродженні, стали одним з важливих чинників здобуття незалежності України.
Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932-1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за
кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.

Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932-1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за
кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.
Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року, чинимо це сьогодні, визнаючи голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу за диявольським задумом сталінського режиму. Ми вважаємо, що кваліфікація цієї Катастрофи української нації як геноциду має
принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного соціального стресу, незаперечним доказом незворотності процесів демократизації суспільства, суворим застереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру, нехтувати найголовнішим правом людини - правом на життя.
Розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду на спеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною мірою виконали свій громадянський, патріотичний обов'язок перед пам'яттю мільйонів людей, перед підростаючим поколінням.
Разом з тим ми глибоко усвідомлюємо, що лише після надання офіційної - на найвищому державному рівні і від імені усіх гілок влади в Україні належної політико-правової оцінки такій соціальній Катастрофі в історії нашої Вітчизни, якою був голодомор 1932-1933 років, гідного щорічного вшанування його незліченних жертв, доведення факту цього голодомору як геноциду українського народу до світової громадськості - лише після цього ми можемо називатися повноцінною цивілізованою Нацією.
Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!

я написал новый пост об этом. если вам интересно, посмотрите.