|
|
|
April 23rd, 2008
01:23 am - * * */з єврейської поезії
з єврейської поезії (їдиш)
(переклади Валерії Богуславської)
* * *
Перец Маркіш
КУПА
11
Поволі! Вітре, стережись у мандрах ґудзуватим полем!
Як йти по купі черепів, по снігу змішаному з кров'ю?
Оце бенкет тисячоліть, ця шкіра мамута обсмолена
Доплюне кров'ю - й ти свої крила важенні, вітре згорнеш!..
Чигають навколо криниць з підзем'я животи порубані,
І випинають кістяки, як рогів і копит луна.
В криницях двох тисячоліть блукання завірюх розгублене,
І досі їх тужливий схлип не досягає дна...
Поволі! Купа в небо пре, роти дрилями хмари смокчуть,
І гній з роздряпаних кісток світ порохом переміря,
Червона юшка божевіль плачем перекипа в моря...
На шибениці батька ти не дуже, вітре, перекочуй,
Він смертю в купи відкупивсь, де мама просто спить моя.
Поволі! Вітре, стишуй крок, за кроком крок повз мої очі!..
26
Сьогодні ніч зливає молоко із глеків ще живих та гожих.
О чорна кицько, ти не бійсь моїх тривожних кроків:
Тікаю з пазурів цупких нового юрмища пророків,
Що чавить, начебто гора, всі десять заповідей Божих.
Димлять роти їм спраглі, як вогненний кратер,
І дудлять кров п'янку і мозок - чорний опік...
Гей, приводом зелених свят годилось би мій спів обрати,
Горою Божий заповіт вщент не розтрощено допоки!..
Дві пташки хрестять їм роки, та мови заборони
Їм сповивають язики у каяття без меж...
І хилять голови до них в зірковій піні крони...
О горо ворожнеч! З тарелі, що вгорі, ти злизуєш сукровиці блавати,
Кішками блукачі поміж нічних пожеж,
Між знавіснілих пик юрби, що їй на Боже і людське плювати!...
* * *
Шимен-Шмуель Фруг
ПІСОК і КАМІННЯ
палає місяць, мерехтять зірки,
ніч огорнула гори і долини.
читаю вкотре книгу цю стару
і знову з неї голос Божий лине
збираю сяйво літер у слова
вичитую з них Божу клятву, чую:
«Народе мій, будь, як зірки небес,
як той пісок, якого не злічу я.»
Мій Господи! Хай слів Твоїх засів
Не пропаде, й призначене здійсниться,
і зійде з Божих осяйних велінь
У ці часи, у цьому певнім місці.
Хай вперше Божий глас об'явить нас,
Відчуємо і вивчимо уроки:
Напризволяще кинутий пісок,
Ми робимо непевні перші кроки.
Так, ми - Твій розпорошений пісок,
в ганьбі і кпинах - попід ноги камінь.
Хіба для нас небесна височінь?
То як же Бог нас визначив зірками?
* * *
Марк Шагал
Ізраїлю
за віщо, Боже, нас ведеш крізь попелища?
чи полумям я образ твій писав?
чи я в новім єврействі стану вищим,
походження своє зборовши сам
за віщо проливали ріки сліз?
я не хотів себе стражданням знищить!
до тебе крізь моря я сподівання ніс,
Твоїм піском утому ніг пече мені,
коли рукою доторкну, як наречену.
чи справді це твоє святих явило небо?
чи це з останніх мрій ще лину я до тебе?
* * *
Урі-Цві Грінберг
Вітчизни далеч - неба багреці,
здриганням чорним лан в серпанку сірім.
я пізнанням найглибшу прірву зміряв
Упившись кров'ю у нічній ріці
туман прибрав цю землю щонайкраще,
притишив стогін, щоб з кривавих плям
Благословив світанок учорашній
вітчизни далеч із найглибших ям.
Current Music: Agnivolok - Town With Yellow Eyes
|
|
|
