|
|
|
November 21st, 2008
09:03 am - із ГОТФРІДА БЕННА. СИНІЙ ЧАС
I
я входжу в час цей синій, темно-синій
і сутінь цих кімнат, а там, а там
твої багряні губи - майже сни
ти, - їм покровом, темнота троянд.
ми ж знаєм двоє: це розмови
для других, тих що інші, ну а ми -
...тепер це непотрібне вже нікому:
бо перша це й остання мить.
і це мовчання - майже данність.
вже все - підвладне - німоти.
час, що проходить - він тобі не дасть
нічого. а твій покров - троянда пізня - ти.
II
о, срібним льоном - твоє волосся.
але зліта на рот в розпаді твій
порфірний цвіт, бажання й осінь
з твоїх, уже давно минулих вій.
ти срібло - вся, ти вся - в розпаді
там твій розквітлий снігопад
блідих троянд згасаючі корали
це рани, на твоїх губах горять.
бо - ти пропаща, ти - падіння слив
від щастя, що безстрашність втрат
крізь синяву, останню, темно-синю
ніхто не знає, чи була ти там?
III
та все ж чому, коли ти інших, інша.
троянд цих пізність принесла мені?
мені у відповідь ти скажеш «просто іній
у межичассі - не його, не твій, не мій».
«бо що початком - обірветься - знов і знову
а всім запевненням - тепер яка ціна
зімкнулась сутінь, нависає і просмолює.
і недосяжною для нас ця синява». |
BLAUE STUNDE
I
Ich trete in die dunkelblaue Stunde -
da ist der Flur, die Kette schließt sich zu
und nun im Raum ein Rot auf einem Munde
und eine Schale später Rosen -- Du!
Wir wissen beide, jene Worte,
die jeder oft zu anderen sprach und trug,
sind zwischen uns wie nichts und fehl am Orte:
dies ist das Ganze und der letzte Zug.
Das Schweigende ist so weit fortgeschritten
und füllt den Raum und denkt sich selber zu
die Stunde -- nichts gehofft und nichts gelitten --
mit ihrer Schale später Rosen -- Du.
II
Dein Haupt verfließt, ist weiß und will sich hüten,
indessen sammelt sich auf deinem Mund
die ganze Lust, der Purpur und die Blüten
aus deinem angestammten Ahnengrund.
Du bist so weiß, man denkt, du wirst zerfallen
vor lauter Schnee, vor lauter Blütenlos,
totweiße Rosen, Glied für Glied -- Korallen
nur auf den Lippen, schwer und wundengroß.
Du bist so weich, du gibst von etwas Kunde,
von einem Glück aus Sinken und Gefahr
in einer blauen, dunkelblauen Stunde
und wenn sie ging, weiß keiner, ob sie war.
III
Ich frage dich, du bist doch eines andern,
was trägst du mir die späten Rosen zu?
Du sagst, die Träume gehn, die Stunden wandern,
was ist das alles: er und ich und du?
«Was sich erhebt, das will auch wieder enden,
was sich erlebt -- wer weiß denn das genau,
die Kette schließt, man schweigt in diesen Wänden
und dort die Weite, hoch und dunkelblau.» |
Current Mood: швидко і нерівно...
Current Music: Swans - Red Rose
|
November 18th, 2008
02:40 pm - ВТРАЧЕНЕ Я
VERLORENES ICH
von Gottfried Benn
утрата я уламок стратосфери
іон гамма промінню на олтар
поля. монади. хаосу химери
на строгості уборів нотр дам
дні через тебе ночі ці і ранки
вони роки безсніжні, без плодів
вони пустоти швидше аніж рани
а світ - в тобі?
і де ці межі, де початок, де?
даєш, втрачаєш - ілюзорність
це тільки гра тваринна є
за гратами ти цими - знову?
бо це оскал твій. зорями - не нудь
сплетіння смерть одна основа
це круговерть народів, Каталаун
твій прах розмелює на жорнах
Світ вимолочений. і час і простір
колес прогресу шум і стук
куди ж спрямований цей промінь
а міф - це тут?
Який це час - це вечір, синій -
вітання чи прощальний спів?
Твій Вертер - він - без пудри сірий
ти станеш ним?
тоді, коли досягнеш середини
коли твій ґеній оживе - слова
вони - поводирі, стада - єдині
вони самі - ця чаша, що одна
їх рана, плоть від плоті всіх
і хліб їм іжа, і вони - той час
який завжди далекий - вічність він
наповнюючий - що втрачаєш.. |
Verlorenes Ich, zersprengt von Stratosphären,
Opfer des Ion - : Gamma-Strahlen-Lamm -
Teilchen und Feld - : Unendlichkeitsschimären
auf deinem grauen Stein von Nôtre-Dame.
Die Tage gehn dir ohne Nacht und Morgen,
die Jahre halten ohne Schnee und Frucht
bedrohend das Unendliche verborgen -
die Welt als Flucht.
Wo endest du, wo lagerst du, wo breiten
sich deine Sphären an - Verlust, Gewinn - :
ein Spiel von Bestien: Ewigkeiten,
an ihren Gittern fliehst du hin.
Der Bestienblick: die Sterne als Kaldaunen,
der Dschungeltod als Seins- und Schöpfungsgrund,
Mensch, Völkerschlachten, Katalaunen
hinab den Bestienschlund.
Die Welt zerdacht. Und Raum und Zeiten
und was die Menschheit wob und wog,
Funktion nur von Unendlichkeiten -
die Mythe log.
Woher, wohin - nicht Nacht, nicht Morgen,
kein Evoë, kein Requiem,
du möchtest dir ein Stichwort borgen -
allein bei wem?
Ach, als sich alle einer Mitte neigten
und auch die Denker nur den Gott gedacht,
sie sich dem Hirten und dem Lamm verzweigten,
wenn aus dem Kelch das Blut sie rein gemacht,
und alle rannen aus der einen Wunde,
brachen das Brot, das jeglicher genoß -
o ferne zwingende erfüllte Stunde,
die einst auch das verlorne Ich umschloß.
|
Current Music: Juliette Greco - Coin De Rue
|
November 16th, 2008
05:27 pm - КАРТИНИ
BILDER
von Gottfried Benn
о подивись на ці картини у музеї
провалля іх очей зігнуті виї
на цих старців в розпаді, знай вони
тепер серед речей - в полоні, мертві.
бо це - лахміття, жах і жар і жир
червона струпінь у озерах спирту
з цього зерна - якого ти бажаєш, ти
і тління це - ховаєш в своїх жилах.
бо це такий декор, такий собі поп-арт
це бруд і золото, це ницість і чума
житло ілюзій, вибір твій і смак
там - день - за ніч, розмінний курс клоак.
тому - зайди у галерею. в рисах
картин посічених, шрамованих - ціна
життя портретів цих. і у мазках -
ти зможеш бачити - одне - Його обличчя |
Siehst du auf Bildern in den Galerien
verkrümmte Rücken, graue Mäuler, Falten
anstößiger gedunsener Alten,
die schon wie Leichen durch die Dinge ziehn,
brüchige Felle, Stoppeln, käsiger Bart,
blutunterflossenes Fett von Fuselräuschen,
gewandt, für Korn zu prellen und zu täuschen,
den Stummel fischend und im Tuch verwahrt;
ein Lebensabend, reichliches Dekor,
Reichtum an Unflat, Lumpen, Pestilenzen,
ein Hochhinauf wechselnder Residenzen;
im Leihhaus tags und nachts im Abflußrohr,
siehst du auf Bildern in den Galerien,
wie diese Alten für ihr Leben zahlten,
siehst du die Züge derer, die es malten,
du siehst den großen Genius - Ihn. |
Current Mood: ![[mood icon]](http://lj.rossia.org/img/mood/charitycam/goth_boy/sleepy.gif) сонный
Current Music: Angels Of Light (2001, Live in Toronto) - Nations
|
November 12th, 2008
06:07 pm - ABSCHIED
ПРОЩАННЯ
von Gottfried Benn
Бо ти - наповнюєш. Ти кров із свіжих ран
якою струменіє темно глід
і тягнеться із ночі в ніч, а зранку
ти розсипаєшся охрою у повітрі
бо ти – цвітіння неможливе, рана
ти час без жалю. він уб'є тебе
І ти втрачаєш, та й сама ти - втрата
про що ти думаєш? ти - горе, ти –
тепер.
Відчуження ілюзій, ти – дитинство
ти втома ти обмани – все одно ..
твоє шукання того, що єдиним..
його завжди з тобою - не було
у глибині розпаду і надламу
нема нічого, навіть слова без оман
Тобі - мовчання, ти - пісок, ти падаєш
ти – сум, троянди синя ніч, ти – пізній сад.
це забуття, прощання. Що з тобою?
це ти, все ти?, це помилка, бо ж і
ти сам вже не впізнаєш голосу оцього
бо голос цей і слово – не твої.
Це слово, голос, логос - тільки звуки
мій голос слово логос пил і прах
це все було з тобою, це - забуто
Години ці – зупинено – у нас.
в останній вечір, в тліючу цю мить
несе цю барку байдуже куди
старі дерева, в них кора тремтить
проміння світло розсипається. це дим.
Що ж він тепер? його плоди – лиш вітру
а що від нього, він у чому зник? –
все, що залишилось у нього тільки світло
без спогадів. Все сказано. Без них.
|
ABSCHIED
Du füllst mich an wie Blut die frische Wunde
und rinnst hernieder seine dunkle Spur,
du dehnst dich aus wie Nacht in jener Stunde,
da sich die Matte färbt zur Schattenflur,
du blühst wie Rosen schwer in Gärten allen,
du Einsamkeit aus Alter und Verlust,
du Überleben, wenn die Träume fallen,
zuviel gelitten und zuviel gewusst.
Entfremdet früh dem Wahn der Wirklichkeiten,
versagend sich der schnell gegebenen Welt,
ermüdet von dem Trug der Einzelheiten,
da keine sich dem tiefen Ich gesellt;
nun aus der Tiefe selbst, durch nichts rühren,
und die kein Wort und Zeichen je verrät,
musst du dein Schweigen nehmen, Abwärtsführen
zu Nacht und Trauer und den Rosen spät.
Manchmal noch denkst du dich —: die eigene Sage —:
das warst du doch —? ach, wie du dich vergasst!
war das dein Bild? war das nicht deine Frage,
dein Wort, dein Himmelslicht, das du besasst?
Mein Wort, mein Himmelslicht, dereinst besessen,
mein Wort, mein Himmelslicht, zerstört, vertan —
wem das geschah, der muss sich wohl vergessen
und rührt nicht mehr die alten Stunden an.
Ein letzter Tag —: spätglühend, weite Räume,
ein Wasser führt dich zu entrücktem Ziel,
ein hohes Licht umströmt die alten Bäume
und schafft im Schatten sich ein Widerspiel,
von Früchten nichts, aus Ähren keine Krone
und auch nach Ernten hat er nicht gefragt –
er spielt sein Spiel, und fühlt sein Licht und ohne
Erinnern nieder — alles ist gesagt.
|
Current Music: Алиса Апрелева - Evil Dead
|
October 6th, 2008
03:29 pm - Felice Schragenheim
--> | 1 | 2 |
теперь и я =)
von Felice Schragenheim
Що не було тебе, це - неможливо,
завжди, здається, була - ти - усім
це наші кроки разом - в ясність й тливо
через життя і мрію наших снів
Мені належних, з часу, коли у руки
своє ти світло віддаєш - мені
де твого серця цей повільний стукіт
де зможу я воздвигти - новий світ
і в час оцей не втратити спокою
хай згубне лихо, і зруйнують дім
та знаменом несу перед собою
твого волосся - мерехтливу мідь |
Dass Du nicht immer warst - ich fass es kaum!
Mir ist, als seien wir stets so gegangen,
so ganz zu zwei durch Leben und durch Traum,
von Dunkel und von Licht zugleich umfangen.
So sehr gehoerst Du mir! seit ich Dich hab,
seit erst wohl zoegernd und doch voll Vertrauen
Dein Herz sich ganz in meine Haende gab,
fuehle ich Kraft, ein Leben aufzubauen.
So geh ich hoffnungsfroh in neue Tage
beim Neigen und Versinken dieses Jahrs,
weil ich wie eine Fahne vor mir trage
den Kupferschimmer Deines Haars.
|
Current Mood: ![[mood icon]](http://lj.rossia.org/img/mood/charitycam/goth_boy/angry.gif) aggravated
Current Music: Брешь Безопасности - Кассандра
|
October 4th, 2008
09:58 pm - * * */GESÄNGE
НАСПІВИ
von Gottfried Benn
I
О стати нам як наші предки знову
у паліті болота слизом теплим.
Життя і смерть, зародження і роди
щоб струменіли в нас, нечутні й темні
листком пливучи, осипаючись піском
од вітру і ваги у форми дюни.
Пташині пера, і граційність ос
стражданням обпекли щоб наші руки
II
Презирливі паяци, у любові
ми безнадійні, опечалені слізьми
Ми завжди думаєм, про нього – Бога
Самі божественні, самі - в проказі - ми.
Cпокійна бухта, темний лісу шум.
Зоря оця – важке калиногроно.
Пантер кидання в кронах не почуть.
Усе – лиш берег. Вічність - тільки Море - |
GESÄNGE
O dass wir unsere Ururahnen wären.
Ein Klümpchen Schleim in einem warmen Moor.
Leben und Tod, Befruchten und Gebären
glitte aus unseren stummen Säften vor.
Ein Algenblatt oder ein Dünenhügel,
vom Wind Geformtes und nach unten schwer.
Schon ein Libellenkopf, ein Möwenflügel
wäre zu weit und litte schon zu sehr.
Verächtlich sind die Liebenden, die Spötter,
alles Verzweifeln, Sehnsucht, und wer hofft.
Wir sind so schmerzliche durchseuchte Götter
und dennoch denken wir des Gottes oft.
Die weiche Bucht. Die dunklen Wälderträume.
Die Sterne, schneeballblütengross und schwer.
Die Panther springen lautlos durch die Bäume.
Alles ist Ufer. Ewig ruft das Meer – |
Current Mood: ![[mood icon]](http://lj.rossia.org/img/mood/charitycam/goth_boy/cold.gif) холоднно, бррр
Current Music: Екатерина Чевкина - Дикая охота
|
|
|