неустановленное следствием

Важно: что поджигал Кольченко

...«Це було 11 березня, – згадує Михайло, який вже понад рік живе в Києві. – Я йшов на черговий мітинг з українським прапором. До речі, прапор купити було ніде, тому я його замовив в ательє».

Активіста помітила група осіб міцної статури, яка, не вагаючись, дістала з-за пазух кийки та накинулася на нього.

– Це була Самооборона Криму?

– Ні, вони казали «Ти попал на ростовских ребят!» І по вимові було чутно, що вони не місцеві. Це було в самому центрі міста серед білого дня, але ніхто не реагував».

«Ростовскіє рєбята» ведуть Михайла в офіс організації «Русское единство» на сусідній вулиці. І ось тут починається найцікавіше. Адже це той самий офіс, який фігурує у справі так званої «групи Сенцова», зокрема, саме в участі в спробі підпалу цього офісу обвинувачується Олександр Кольченко.

І що ж це за офіс на Карла Лібкнехта? Що ж у ньому відбувається? Яким саме чином ця чудова організація займалася «формированием русского движения в Крыму»?

Завдяки історії Михайла Вдовченка ми бачимо, що, по-перше, це був транзитний пункт для викрадених активістів. Тут відбувалися перші побиття їх та допити дорогою до підвалів. Саме так, принаймні, було у випадку з Михайлом.

По-друге, історія сімферопольського активіста свідчить про те, що в цьому місці до людей застосовували фізичні та психологічні тортури. Непрямим свідченням тому є, зокрема, також присутність у цьому офісі лікаря, який надавав медичну допомогу Михайлові після побиття. Наявність медпрацівника в катівнях – це поширена практика навіть у підвалах угруповань «Д/ЛНР».

По-третє, «офіс» був напічканий озброєними людьми, в тому числі, за словами Михайла, такими, що нагадували військових із відповідною виправкою та серйозною зброєю.

«Там було багато народу, який ходив туди-сюди. Найбільше було армійців у розгрузках та зі зброєю – пістолетами, автоматами, – описує Михайло. – Мене охороняли сімферопольці, вони викладали мені всю «політику партії»: Крим-Росія, «ми маємо бути патріотами», «скоро заживемо» і т.п… Так я провів пару годин. А потім приїхало двоє військових у блакитному піксельному камуфляжі без упізнавальних знаків. Відразу було видно, що вони військові, вони діяли дуже чітко, давали конкретні інструкції. Сили до мене вони не застосовували».

Ще одна цікава деталь – зустріч у тому самому «офісі» зі старшою жінкою зі світлим волоссям (так описує її Михайло), яку всі називали «координатором по Крыму».

«Саме ця жінка першою мене опитувала, запитувала, звідки я, моє прізвище, адресу, хто керівник, хто організатор мітингів, скільки мені платять і тому подібні стандартні запитання. Вона мене сфотографувала, і, як мені здається, надіслала комусь фото. На тому кінці, судячи з усього, провели аналіз (за кілька днів до того я виступав на одному з проукраїнських мітингів), і невдовзі їй прийшло смс, після прочитання якого вона заявила: «Він бреше!» – зазначає Михайло Вдовченко

По-четверте, саме тут, у цьому «офісі» з’явився персонаж, добре відомий нам завдяки історії Геннадія Балашова, і який став однією із ланок, що поєднала події в Криму та на Донбасі.

Полностью - тут: http://solidarityua.info/istoriya-odnogo-ofisu-russkogo-edinstva/
То есть, не просто чувак не отказал себе в удовольствии попортить подоконник едроссовским свиньям, но была попытка поджога тайной пыточной тюрьмы русско-фашисстких оккупантов. Грех не взорвать, однако.

Как все знают, Крымским заложникам продлили арест до декабря и назначили рассмотрение по существу (заседания будут открытыми, хотя и в Ростове-н-Д) на 21 июля.
А 13 июля у Сенцова день рождения, каждый имеет возможность послать ему поздравительное письмо: 344082 г. Ростов-на-Дону, а/я 2710. Сенцову Олегу Геннадьевичу, 1976 г.р.

+++
Блин, трудно изживаются ФСБучные привычки по каждому поводу делать отдельный пост. Вот ещё очаровательно:

( флирт с Пу )

http://tvrain.ru/articles/flirt_politics-390646/ - не помогло.

и вот ещё сказчный долб... дурак, короче:

Про добровольческие батальоны я и не слышал. Причем, я звонил в ФСБ, прокуратуру и спрашивал: "Если поеду на украинскую сторону, будут ли репрессии по приезду назад в отношении меня?". Мне уклончиво отвечали, никто говорить прямо не хотел. Тогда я написал на электронную почту ФСБ в Центральный аппарат, после чего меня вызвали в УФСБ по Ивановской области и попросили расписаться в том, что я отказываюсь получать ответ на свой вопрос.

Я и так знал, что нам дорогу открыли только в ополчение, но решил связаться с органами и уточнить, правильно ли я понимаю линию нашего государства. Когда в ФСБ сказал, что поеду в ополчение, меня благословили, пожелали здоровья, удачи и сказали, что таких людей, как я, вообще мало.
http://24tv.ua/news/showNews.do?razocharovavshiysya_boevik_kogda_v_fsb_skazal_chto_poedu_v_opolchenie_menya_blagoslovili

пара по ЮЮ:

( офф-топом )