Щодо підпалів офісів «Единой России» і «Русского Единства». Тут у нас була окрема компанія: я, Чирній, Афанасьєв, Зуйков і Асанов. Потім я запросив Олександра Кольченка. Дуже шкодую зараз про це. Він був знайомим знайомого, був на Євромайдані і, як виявилося, також знав Олега Сенцова. Але Сенцов тут ні до чого. Коли він дізнався про підпал, він нас сварив. Сказав : «Навіщо? Я ж вам казав, хлопці! Навіщо ви це робите?». Це зараз я вже бачу, що це дурниця була. Афанасьєв ще групу створив, де викладав новини про наші акції. Я думаю, вирахувати нас було не важко (за версією російських слідчих органів, Олег Сенцов нібито організував диверсійно-терористичну групу «Правого сектору», яка здійснила в Сімферополі підпали будівель і планувала підірвати в місті пам’ятник Леніну, — ред.).

Нас всіх настільки дістала бездіяльність центральної влади, що ми вирішили спробувати показати, що ми проти в такий спосіб. На Майдані боролися вогнем, тож ми вирішили зробити так само. Почали з офісу «Русского Единства», а потім вже був офіс «Партії регіонів», який після анексії став офісом «Единой России». Ще був один невдалий підпал. Ми пішли і побачили, що там конвой автоматників. Коли ми робили підпал офісу «Единой России» і ми вже відійшли, Чирній мені зізнався, що вогонь обпалив йому балаклаву і він її з себе зірвав. Але я не знаю, чи під камерами.  Думаю, що під нього давно вже копали. Він дуже активно свою позицію проявляв.

Жодних терактів ми не планували. Станом на 9 травня в Сімферополі залишалися тільки троє: Афанасьєв, Чирній і Сенцов. Я був в Ялті на Дні народження у друга. І Кольченко теж був в Ялті, але у своїх справах. Першим взяли Чирнія. Потім Афанасьєва. На наступний день затримали Сенцова. Кольченко встиг передати мені через треті руки повідомлення, що наш знайомий бачив, як затримали Афанасьєва і щоб я був обережним. А 11 числа до мене додому приїхали якась тітонька наче з соцслужб з моїм фотороботом. Показує і каже: «Втекла дитина. Допоможіть знайти». Я зрозумів, що це все, треба тікати. 12 числа я забрав свої речі з гуртожитку, викинув телефон, поміняв сім-карту. Узагалі єдині, хто дотримувалися правил безпеки під час спілкування, це були ми з Кольченком. Я поїхав в Севастополь до дівчини, ми попрощалися. Уже коли приїхав до дівчини, там побачив поліцію. Але при мені не було ні рюкзака, ні речей, ні флаєрів, я не викликав підозри. Вони мене навіть не обшукали. Уже коли я поїхав, вони до неї приходили, спілкувалися з нею, з батьками.

Анастасія Багаліка: Виходить, ви коли з нею зустрічалися, ще не було орієнтування на ваше затримання?

Микита Боркін: Можливо, що так. А може, вони думали, що я їй щось передав, і хотіли вийти на когось іще. Коли були проукраїнські акції, вона як раз до мене в Сімферополь приїздила.

Анастасія Багаліка: А як їм вдалося затримати Кольченка, якщо ви кажете, що він був обережний?

Микита Боркін: Він не міг повірити, що нам дадуть виїхати. І тому не поїхав. Один знайомий нам казав, що якщо є орієнтування на затримання, то на кордоні не пропустять. Але мені вдалося проїхати. Перевірили документи, перепитали: «Боркін Микита Сергійович? Підніміть голову» і пропустили. Можливо за мною стежили, а, може, і стеження не було.

https://hromadskeradio.org/programs/intervyu/oleg-sencov-ne-viddavav-nam-zhodnyh-nakaziv-vin-buv-za-mysteckyy-sprotyv-figurant-spravy-yakomu-vdalosya-vtekty-vid-fsb