| Любко Дереш, урывак з твора "Культ" |
[Jul. 1st, 2005|02:11 am] |
"Веселись у подяку, як джміль у баку, або ніж у сраку, радій запаху смаку й
гіркоті гаку, молись морфієм, колись торієм, синьою манною і дикою Ганною, що на
світанні у голому вбранні відкрила волання мастурбування та підгляданя, на крові
гаданя про дивні тарени й прозорі терпени; у жодному разі у вузенькому пазі
ерекція сильна, рефлексія пильна у важкому полі, на Голгофі, в стодолі, радіти
спермі на свинофермі, що з'їдає дітей, де гриби проростають, волають, літають,
блукають, кінчають сивими соплями сонних сичів. Старий, це такий різновид і
підвид мудаків, козаків і гопів, що гопіють, потіють, блукають, літають і лають,
і лижуть, ковтають солодкі сунички кліторів дівчат.
Тішся днем, їздь конем,
лютим шорохом, сипся порохом, гаком-баком-скаком безнадії (нею наповнена шафка
№2 в кінці по коридору). Коаксил, мастодонт, імбецил, правий фронт. Волокно
рудих світанків від жовтої брами і Барми і поганої карми, від наглої смерти і
паскудного жертя, від холодного сексу і прокислого кексу (не їж кекси; крем - це
застигла бича сперма, вона гірчить і погано пахне); бажанням нидіти й проханням
сидіти, сідати й стояти, ловити й лапати, любити блювати й блювати любов'ю й
застиглою кров'ю від застарілих внутрішніх кровотеч і банальних втеч на всібіч.
На всі бач. Так. Я бач', як вони кохались у ванній, у зимному стіканні крові між
її кахлевих ніг.
Порт Ґоа, порятуй мене від параної.
Ви всі - Анти-Ної,
лиш я Гіпер-Каїн
Порт Ґоа, візьми мене до себе. Від диких таїн смачних
окраїн, ласі сідниці та лисі спідниці. Там сходяться її кахлеві ноги як ножниці
у пропасниці однокласниці, над прірвою і сонною видрою з мокрою гідрою, з
гідрами днів у відрах дощів, нічних багатих плащів, що переслідують мене.
Порт Ґоа, порятуй мене від них. А від тих, хто притих і розпух, як отруйний
пампух:
тебе проковтне лисий пастух, що протух, як євнух, як сертак (все не
так!). Волопас, гідропонік та просто мудак
(однак таки-так!).
Порт Ґоа!
Візьми мене до себе!" |
|
|