Friday, July 18th, 2008

Time	Event
10:35a	розкриваючи тему сісєк тему черьомухи, що прозвучала у попередньому пості. була я дівчина юна, але вже перенісша напад вуличного гвалтівника. від того, для заспокійливості, в кишені завівся балончик із чорною кришкою та корпусом коліра хаки. і от, мій коханий, до речі не тверезий та геть ніякий, але в спромозі стояти, та виконати свій джентельменський борг провести дівчину додому, виконував цей самий джентльменський борг. подія відбувається у тролейбусі номер 27. і от я, теж не твереза як скло, тримаючи руку у кишені, дай думаю, натисну на балончик, бо він, сука, все одно не спрацює, там запобігач від випадкового натиснення, тіпа, був. і натиснула. а балончик, курва, спрацював. хоч спрацював і в кишені, але у радіусі двох метрів черьомуха розповсюджилася. нащастя, чи нажаль, у тролейбусі в радіусі двох метрів були тількі ми двоє. в мене очка защіпало, та горлишко замуляло. але я хоч знала в чому суть. а коханий зненацька став таким нещасним, і сказав щось типа «я здається вотку неякісну випив, бо мені так погано, так погано, здається зараз помру!» тут я почала битись у конвульсіях та не від болю, а від сміху, і коли ми вийшли на моїй зупинці, то призналася, що за хвороба вразила стройні ряди юних алконавтів. з.і. а тепер зацінить хоробрість людини, що не злякалася оженитися після стількох страждань, ггг! (24 Comments | Comment on this)
11:20a	Дійшла до мене новина, що в давнього знайомця померла бабуся Раіса. Я цю бабусю знаю так само давно, як і знайомця, і вона в мене асоціюєця із всіма культурними заходами, сопряжонними із потреблянням веселящої води, які зазвичай проходять на теренах дружньої квартири. Бо якось у родині мого знайомця, так звані предкі, то не якийсь заважаючий релаксу фактор, а навпаки, мама може співати із дітками та їх друзями похабні пісні під гітару, вітчім культурно розливає напої по гранчаках, бабуся хвилюється, що сельодочка під закусь скінчається. Десь отак. Завжди заздрила отакий родині вміру питущіх інтелегентів. І от, бабуся Раїса померла. Скількі цікавих історій я почула від неї, про юність, про молодість, про життя. Київ хоч і великий, але все одно село. Нас поєднували спільні знайомства, та знайомі сусіди. Померла. Мама моя розчулилася, поплакали ми разом, позгадували. Що поробиш. Вирішила я подзвонити до знайомця, люде не чужі, співчуття виказати треба. Звоню, так, кажу, й так, Рома, дуже співчуваю, мама теж передає співчуття, бабуся твоя Раіса, хай земля їй пухом стане. У відповідь чую здоровий кінський регіт, і відчуваю себе ніяково, до чого сум людей довести може. Виявляється, бабуся Раіса живєє всіх живих, а померла якась інша бабця, на похорон якої знайомець їхав минулої неділі, від чого пропустив культурний заклад. От тепер навіть не знаю, шо думать. Це ж мабуть як неприємно Раїсі буде почути, що її вже схоронили (і хто ж мені тепер сєльодочки нальйоть?) (9 Comments | Comment on this)
12:04p	І наостанок ще одна алкоголістична історія. Тут коварний vla_sta@lj пригадав, як я зафігачила йому дротиком у спину: http://amin-77.livejournal.com/245241.html?thread=2732281#t2732281 Від себе додам, що власта при цьому не стрибав, то йому пам'ять змінює, він відтанцьовув іменний танок "птичка", який вміють танцювати тількі српавжні джигіти і тількі після строго витриманого виноградно-яблучного посту. І, щоб два рази не вставати, розкажу про любого vla_sta@lj коротеньку історію. Деталі неважливі. Суть в тому, що якісь гопники вирішили набити пику дружбану вищеозначеного vla_sta@ljи, на ім"я Чортик. А vla_sta@lj вирішив гопоту від цього негарного діла відговорити. Заради цього vla_sta@lj вигукнув фразу, що стала крилатою у тісному колі обмежених особистостей: ПЄДОРАСИ! ОДУМАЙТЕСЬ! ВИ ЖЕ ЛЮДИ!!! Після чого в пику отримав вже не тількі Чортик, але й vla_sta@lj. Діксі! (10 Comments | Comment on this)
11:18p	Накладемо Білану в манішку! Я голосую за Бандера Степан Андреевич! (Comment on this)

<< Previous Day

2008/07/18 [Calendar]

Next Day >>