Saturday, April 14th, 2007

Time	Event
12:03a	ВЕЛИКА ПРИГОДА Англійський філософ А.Н. Уайтхед констатував: “… Демократичне суспільство не досягне успіху доти, доки загальна освіта не дасть людям філософського світогляду”. Іншими словами, доки не постане т.зв. “аристократична демократія”, мета якої – з людської маси зорганізувати та структурувати н а ц і ю. Але чи можливо це зреалізувати “навмисно”, “спеціально”? Чи не є це такою ж утопією як “побудова комунізму”, “розбудова держави”? (До речі, Захід “розбудовує свободу”). Суть ось у чому: ці утопічні “посестри”, як пише В. Скиба, мають спільного “батька” – “чистий розум”, який, згідно з Х. Ортегою-та–Гассетом, вміє мислити тільки радикально, тільки крайнощами, як от комуністична “диктатура пролетаріату” , чи ринкове “відкрите суспільство”. Що можна запропонувати взамін? Так, “відкрите суспільство”. Але не як суспільство пізньоіндустріального лібералізму та консумеризму (споживацтва). А як суспільство, у якому приймають існування (екзистенцію) як відкритість трансцендентному началу. Як суспільство, у якому, за М. де Унамуно-і-Хуго, на зміну “стадові виборців та податкодавців” прийшло громадянство з індивідуальних актів самовизначення емпіричних “я”, завдання яких полягає і в тому, щоб, за Дж. Мадзіні, протестувати проти нетерпимості та кожного ухилу в бік заперечення можливості соціальної еволюції. Об'єднання індивідуальних “я” саме у старих термінах визначалося як “націоналізм“. У лівацьких – “солідаризм”. Сучасна постіндустріальна епоха потребує нового терміну . В Ірані в такій ситуації відбулася “революція духовенства”. Але у нас нема такого єдиного загальнонаціонального авторитетного (і значно авторитарного !) інституту, здатного виконати місію противаги такому ж єдиному загальнонаціональному інститутові як бюрократична “партія влади” (“Система”). До того ж іранську революцію повністю фінансував дрібний бізнес. Щоправда, наші соціал-демократи (об'єднані) та нацонал-демократи (роз'єднані) тішать себе пророкуваннями Юліана Бачинського, який вважав, що буржуазна бюрократія , коли доб'ється політичної самостійності в Україні, то незабаром “… спідлиться… як взагалі кожна буржуазія, коли діпне своєї цілі. Але тоді і візьметься вже за своє діло … українська с о ц і а л ь н а д е м о к р а т і я” . Але де є гарантія, що у нас не відбудеться “зрощення” соціал-демократії з Системою? Принаймні, саме це спостерігаємо як скрізь у світі, так і в зраді соціалістів на чолі з Морозом. (Comment on this)
12:14a	ЩО ВИЩЕ ЗАКОНУ?: Історичні аналогії Доля соціаліста незавидна. Кожного ранку він із завмиранням серця буде включати радіо, сподіваючись, що не пощує щось схоже до таких слів: “В ім'я Бога, Вітчизни та Справедливості чи присягаєте Ви здійснювати вимоги Статуту Хунти, а також сприяти їх здійсненню зі всією силою нашої любові до Чілі і всіма доступними вам засобами, незалежно від того, яких би жертв це від Вас не вимагалося ?” - “Так, присягаю !”. Без сумніву, що “… любов до Батьківщини має навіть керувати державою як безперечно найвища, остання й незалежна інстанція, насамперед обмежувати її у виборі законів” (Фіхте Й.Г. Що таке народ у вищому розумінні цього слова і що таке любов до батьківщини // Націоналізм: Антологія. - К., 2000. - С. 50). Так, підмітив один російський публіцист, купка французьких емігрантів у Лондоні кинула виклик та проголосила, що не визнає капітуляції перед гітлерівським Рейхом. Але потрібен був губератор хоча б однієї французької території, який би не визнав націонал-революційного уряду Віші. На щастя ліберально-плутократичної Франції, ним став генерал-губернатор Чаду. Можливо тому Франція не бажає розлучення з однією зі своїх останніх колоній – Новою Каледонією... (1 Comment | Comment on this)

<< Previous Day

2007/04/14 [Calendar]

Next Day >>