ANSAR ХЕЛЬГИ АВАТАРЫ
[Most Recent Entries]
[Calendar View]
[Friends View]
Monday, December 3rd, 2007
| Time |
Event |
| 12:45p |
Manifesto of Kriegs-Futurizmus -- Мы - футуристы, потому что без страха смотрим в будущее и требуем от него реализации самых безумных утопий и фантастических замыслов. Мы ценим прогресс неизмеримо выше, чем гнилую стабильность застоя, а дерзкие экспедиции, невероятные эксперименты и опасные технологии - выше, чем затхлую мораль и мелкие ценности обывательской биомассы. Человечество должно исчезнуть, дав перед этим рождение чему-то неизмеримо высшему, чем оно само. Наше искусство призвано увлекать в будущее, прекрасное и ужасающее одновременно. -- Мы - кригсфутуристы, так как считаем, что в основе любого изменения и развития лежит борьба, война, конфликт: Бога и Дьявола, Света и Тьмы, бедных и богатых, элиты и черни, низших и высших, производителей и паразитов или любых других противоборствующих сторон. Путь Войны - прекрасен и благороден, а Сила - есть Право. Лучшее, что может сделать человек - это выбрать свою сторону и привести ее к победе. Наше искусство - это наше оружие в нашей борьбе, хотя и с любым другим оружием мы также готовы идти в бой. -- Мы не боимся крови и разрушений. Нам нужны изменения - Войны, Революции, Перевороты. Мы - разжигаем и провоцируем. Наше высочайшее счастье - знать, что наши произведения заставляют людей нести и принимать смерть. Герои нашего будущего - викинги космических трасс и рыцари-киборги, любящие войну и живущие войной. -- Мы оставляем за собой право использовать эстетику всех радикальных революционеров прошлого, но это отнюдь не означает, что мы полностью разделяем их взгляды или поддерживаем их измельчавших наследников. Мы на стороне якобинцев - но против либералов-гуманистов. Мы на стороне анархистов - но против ублюдочных антифа. Мы на стороне большевиков - но против выкормышей КПСС. Мы на стороне фашистов и нацистов - но против умеренных консерваторов и дремучих мракобесов-моралистов. -- Мы выступаем за максимальную Свободу для людей высшего, героического типа, для вечно молодой элиты, рвущейся в Неведомое. Эта свобода должна быть реализована за счет "двуногого без перьев" скота, тяготеющего, как и всякая мертвячина, к покою, стабильности и предсказуемости. Свобода, Неравенство, Разделение! -- Мы с уважением относимся ко всем проявлениям Воли к Власти, будь то битвы древних варваров или грядущие битвы трансгалактических империй. Основная тема нашего искусства - гимн сильным и проклятие слабым. -- Мы презираем ремесленников - производителей нынешнего "официально одобренного" искусства, как тупого мэйнстрима, так и идиотов-постмодернистов, скрывающих собственную беззубость за вычурной формой. Мы не собираемся вступать в сговор с государством в попытках донести свое творчество до "потребителей". Мы будем говорить с людьми напрямую - языком митингов, листовок, сайтов и подпольных изданий. Так мы вернее найдем новых соратников и единомышленников. -- Мы соединили с определением себя как футуристов немецкую "военную" приставку "кригс" потому, что именно Германия стала последним по времени центром и источником великого изменения мира. По-немецки говорили Фридрих Ницше и Макс Штирнер, Карл Маркс и Вильгельм Райх, Зигмунд Фрейд и Вернер фон Браун, Адольф Гитлер и Ганс Эверс, Ульрика Майнхоф и Альфред Розенберг. Немецкий - это язык ракет Фау, сверхмощных танков, летающих дисков "Ханебу", психоанализа, тяжелой рурской индустрии, готики, неудавшейся мировой революции и отгремевших мировых войн... В этом смысле мы мечтаем о Новой Мистической Германии. -- Мы считаем, что вправе создавать новые слова для обозначения футуристических понятий, предметов и явлений. Также мы считаем, что вправе использовать любые приемы и образы для донесения своей мысли до читателя, слушателя, зрителя. Мы отвергаем мораль и общественное мнение как критерий для оценки произведения. Наш единственный критерий - успех миссии, которую мы возложили на конкретное произведение. -- Мы считаем, что любое государство, любая идеология, любая религия имею право на существование ровно до тех пор, пока они являются источниками изменений и прогресса, пока они вдохновляют и объединяют завоевателей, первооткрывателей, безумных гениев. И любое государство, любая идеология, любая религия и любой человек, став источником неизменности и застоя, заслуживают лишь уничтожения. ИСКУССТВО - ЭТО ВОЙНА. ВОЙНА - ЭТО БУДУЩЕЕ. ИДЕМ С НАМИ, КАМЕРАД! http://zhurnal.lib.ru/m/maslow_i_a/manifestkrigsfuturizma.shtmlИтак, подписать данный манифест может каждый писатель, поэт, художник, музыкант и т.д., который разделяет его идеи и создал хотя бы одно произведение в стиле кригсфутуризма. Подписавших прошу отмечаться в комментах здесь: http://zhurnal.lib.ru/m/maslow_i_a/manifestkrigsfuturizma.shtml | | 4:03p |
Про мене пише відомий критик
ЄВГЕН БАРАН
"Під зодіаком див і чар..."
(Олег Гуцуляк. Поет і Тіамат: Вибране.-Ів.-Фр.: ПП Косович, 2003. - 160 с.)
Після обнадійливого дебюту з експериментальним романом "Адепт", співавторами якого виступили Олег Гуцуляк і Володимир Єшкілєв, літературні дороги авторів розійшлися. Якщо В. Єшкілєв постійно нагадує про себе різноманітними проектами (МУЕАЛ, Топос поразки, Ткань и ландшафт) й прозовими й поетичними публікаціями, то про О.Гуцуляка майже перестали говорити, хоча він теж виступає із культурологічними статтями, бере участь у поетичних антологіях, видає поетичні збірки. Однак завжди перебуває якби у тіні єшкілєвського літературного патосу. Що тут стало причиною - невміння себе пропагувати, відсутність ораторського хисту чи осбливості натури -сказати важко, але маємо той факт, що творчий доробок О. Гуцуляка залишається в тіні сучасного літпроцесу. Навіть більше, нещодавно в одному зі своїх інтерв'ю (газета "Репортер" від 18 березня 2004 р.) В. Єшкілєв, оприлюднюючи персональний склад "станіславського феномену", зовсім не згадує свого колишнього літературного побратима. Чимось важливим, на думку ідеолога, Олег та й не вписався в "феноменську" кон'юктуру. Не хотів би думати, що головна причина полягає у бракові літературного таланту Гуцуляка...
Звичайно, такий стан речей є несправедливим. Але в літературі поняття "справедливості" / "несправедливості" таке ж відносне, як й в інших сферах людської діяльності. Як тут не згадати Г. Сковороду з його геніальною простотою: "У світі людей справедливості немає". Такими ж ірраціональними є письменницькі долі.
У творчому доробку О. Гуцуляка три поетичні збірки: "Нумізматика вирію", надрукована у збірнику текстів "Тетрархія" (1996), "Птахи та лілії" (1999), "Повстання скіфів" (2002) і книга поетичного вибраного "Поет і Тіамат" (2003). Як бачимо, поетичний доробок чималенький.
Щодо назви вибраного, то з Поетом ніби все зрозуміло, а ось Тіамат - це, виявляється, давньошумерський жіночий першопринцип, уособлення хтонічної Безодні. Нічого не поробиш, маємо деякі надмірності Олегового захоплення і наукового зацікавлення дохристиянськими цивілізаціями. У поетичному вибраному Гуцуляка окремі образи чи метафори навіяні цими дохристиянськими символами, але не перенасичені ними. І цього досить для того, аби поетичний світ Гуцуляка залишався таємничим настільки, наскільки є таємницею сама поезія.
Загальний тон поетичного вибраного - елегійного смутку і болю. Домінує інтимність відчуттів, почуттів. Тому за характером ці поезії близькі до альбомної лірики. Приємної, гарної альбомної лірики:
Без коханої і без весни.
Все - без поспіху. Все - без сміху.
Снів так сто буде ще... Без вини.
І без милих для серцю ігор.
Трошки дивно бачити творцем цього жанрового поетичного різновиду чоловіка. Однак як повернутися до традиції - 30-40-х рр. ХІХ ст. - тоді альбомна лірика домінувала в російській і частково українській поезії, можна згадати досвід Євгенія Баратинського чи нашого Якова Щоголева (особливо, ранній період творчості). Нічого поганого у ній ніхто не вбачав. Це вже пізніше В. Бєлінський "метав громи" на епігонів, які спрофанували цей жанровий різновид.
Гуцуляк все-таки виховався на традиціях російської поезії. Це добра школа. Хоча вона частково обмежує естетичний та світоглядний діапазон поета. Поетичний світ О. Гуцуляка є до певної міри статичним. Споглядальним. Відстороненим. А від цього трошки ірраціональним:
За обрієм - молитва. Тут - зима.
Життя неспішне в простоті буденній.
Лиш каркнув ворон (завше неврастенік),
Нам нагадавши: "Тут ви - зокрема!"
За кожним віршем О. Гуцуляка - пласт культури, який сформував, зцементував естетику поета. Тому його вірші вимагають часткового знання того тла, всі ці алюзії, ремінісценції, паралелі, імена. Говорю "часткового", бо тут діє принцип не так пізнання, як співзвучності переживань і відчуттів. Настрій, пластика вірша, образний світ - тісно взаємопов'язані у досвіді О. Гуцуляка.
У нього багато віршів-присвят чи віршів, навіяних рядками інших авторів. У них багато розуміння, поваги й любови. Гуцуляк - м'який поет, ніжний. І про що би він не писав, - сповнене елегії, легкого суму. він нікого не збирається здивувати. Нікого не хоче вразити. Він споглядає і ділиться враженнями:
Тобі стало нудно? Що ж,
невдалий із мене паяц.
І повний вийшов "абзац"
в П'єро із Мальвіною. Дрож
від тіні лишень бороди,
хоч навіть тепер Карабас
без неї. Належим до рас
ляльок театральних завжди...
У цій збірці усе на місці, усе в міру. Хоча й трапляються філологічні недогляди (граматичного і стилістичного плану: с. 136, 137). Але загальне враження від поетичного вибраного Олега Гуцуляка - позитивне. Це поет інтимного звучання, інтимного настрою, але з тією мірою відповідальності за озвучене слово, до якої мимоволі ставишся з повагою.
("Західний кур'єр", 2004, № 22, 27 травня, с. 15). |
|