|
|
Пишет Apocalypse Won (![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small} harllatham)@ 2024-07-18 07:29:00 |
 |
|
 |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
https://zbruc.eu/node/118778
Пам’ятаю одну річ — модно було малювати свастики, свастики так і називалися, що вони свастики. Дослівно, вийдеш на вулицю, перейдеш її — в мене на вулиці десь на мурі, десь далі, ще далі були намальовані чорною фарбою оті свастики. Я то пам’ятаю, оті свастики. Щось їх тяжко було витирати, ніхто за тим не ганявся і не витирав. І я не пам’ятаю, щоби воно викликало якесь особливе збудження в суспільстві, якийсь особливий резонанс. Про то так говорили: от намалювали дітлахи, і є воно. Причому пам’ятаю, що малювали са́ме свастики, дуже любили малювати свастики — може тому, що було багато фільмів про війну, ми їх називали „кіндрушка про войнушку“. Й ігри були теж такі, про війну дуже любили грати...
В отих кінострічках моїми героями завжди були Німці. Можливо, тому, що вони протистояли Совєтам, можливо тому, що я в Німцях бачив західну цивілізацію. Також і з тієї (правда, підсвідомої) причини, що Совєти зверталися до мене з екрану ворожою мовою. Слово „русифікація“ було чи не щоденною лайкою в моїй сім'ї.
Коли сьогодні я намагаюся збагнути приховані потяги дитячої симпатії до Німців, зненацька відкриваю смішну причину… краватку(!). Совєтські постановники „кіндрушка про войнушку“ допустилися помилки, коли уявили собі, що „гімнастьорка“ совєтского воїна викличе у львівського дитинчати більше естетичного захоплення, аніж вишукана чорна маринарка ґестапівця з краваткою під ковніром білосніжної сорочки. Ще й прикрашена свастикою. Хоча насправді ґестапо ходило в зеленому. Але ми цього не знали. В европейця знак сварґи завжди викликатиме сильніше почуття споріднення, аніж ідіотична большевицько-американська п'ятикутна зірка. Трудно.
Хоча і в родині, і серед ближчого оточення Німці ніяк не сприймалися за друзів, оця нацистська романтика закоренилася в наших підлітків. В мене є знимка, на якій троє нас, однокласників 9го року навчання, під час відпочинку в шкільному туристичному таборі виструнчилися рядочком наголяса в самих шортах (бо тепло) з німецькими шоломами на голові (і де ми їх узяли?), з довгими тичками, які мали служити списами ранньоісторичних германських воїнів, скинувши правиці в римському привіті
Пам’ятаю одну річ — модно було малювати свастики, свастики так і називалися, що вони свастики. Дослівно, вийдеш на вулицю, перейдеш її — в мене на вулиці десь на мурі, десь далі, ще далі були намальовані чорною фарбою оті свастики. Я то пам’ятаю, оті свастики. Щось їх тяжко було витирати, ніхто за тим не ганявся і не витирав. І я не пам’ятаю, щоби воно викликало якесь особливе збудження в суспільстві, якийсь особливий резонанс. Про то так говорили: от намалювали дітлахи, і є воно. Причому пам’ятаю, що малювали са́ме свастики, дуже любили малювати свастики — може тому, що було багато фільмів про війну, ми їх називали „кіндрушка про войнушку“. Й ігри були теж такі, про війну дуже любили грати...
В отих кінострічках моїми героями завжди були Німці. Можливо, тому, що вони протистояли Совєтам, можливо тому, що я в Німцях бачив західну цивілізацію. Також і з тієї (правда, підсвідомої) причини, що Совєти зверталися до мене з екрану ворожою мовою. Слово „русифікація“ було чи не щоденною лайкою в моїй сім'ї.
Коли сьогодні я намагаюся збагнути приховані потяги дитячої симпатії до Німців, зненацька відкриваю смішну причину… краватку(!). Совєтські постановники „кіндрушка про войнушку“ допустилися помилки, коли уявили собі, що „гімнастьорка“ совєтского воїна викличе у львівського дитинчати більше естетичного захоплення, аніж вишукана чорна маринарка ґестапівця з краваткою під ковніром білосніжної сорочки. Ще й прикрашена свастикою. Хоча насправді ґестапо ходило в зеленому. Але ми цього не знали. В европейця знак сварґи завжди викликатиме сильніше почуття споріднення, аніж ідіотична большевицько-американська п'ятикутна зірка. Трудно.
Хоча і в родині, і серед ближчого оточення Німці ніяк не сприймалися за друзів, оця нацистська романтика закоренилася в наших підлітків. В мене є знимка, на якій троє нас, однокласників 9го року навчання, під час відпочинку в шкільному туристичному таборі виструнчилися рядочком наголяса в самих шортах (бо тепло) з німецькими шоломами на голові (і де ми їх узяли?), з довгими тичками, які мали служити списами ранньоісторичних германських воїнів, скинувши правиці в римському привіті
Добавить комментарий:
