kipiani's Journal

Звіад Гамсахурдіа
Сьогодні його перепоховали в Тбілісі. Більше десяти років був похований у Чечні, куди був запрошений Джохаром Дудаєвим.

9,56 КБ

У моєму ставленні до нього дві фарби - чорна та червона. Він був романтичним символом моєї юності - прагнення до незалежності, свободи, реальної рівності людей. А насправді став президентом-автократом, якому всюди ввижалися "вороги нації", він зробив багато для того, що Грузію стали називати "маленькою імперією". Сепарація Цхінвалі та Сухумі, моральне переслідування всіх незгодних на початку 90-х рр. частково на його совісті. Та й президентом він був ніяким - як розповідають, у кабінеті майже не сидів, керував країною на численних мітингах.

ось тут є стаття "Дети Звиада", написана років 6 тому - http://www.kipiani.org/krai/index.cgi?396

Зараз, може, написав би трохи спокійніше - першу частину, бо друга - є описом того, що бачив на власні очі. До речі, мій перехід на, так би мовити, антизвіадистські позиції відбувся під впливом батька, який все це спостерігав зблизька та Гії Гонгадзе, який ненавидів Гамсахурдіа і навіть брав участь у поваленні його режиму.

Був я пару раз в гостях у легендарного письменника і голови Української Гельсінкської Групи Миколи Руденка. І одного разу Руденко, який вже майже не бачив, запитав про ставлення до Звіада. Я сказав. Він погодився з оцінкою і сказав, що ще в 70-х рр. відчув нещирість і надмірний егоцентризм дуже талановитої в багатьох речах людини.

Звіад був одним з нечисленних дисидентів, хто публічно покаявся за наполяганням КГБ і замість Уралу потрапив у Дагестан (пару годин від дому), і не в зону, а на вільне поселення. Колишній секретар ЦК Компартії Грузії Грігол Оніані розповідав мені, що тодішній перший секретар ЦК Едуард Шеварднадзе просив його "дивитися" за Гамсахурдіа, щоб із сином класика грузинської літератури не сталося нічого дурного.