| 12:00p |
День Перемоги
В моїй дуже великій родині - і грузинському, і вірменському крилі - так сталося, що ніхто не воював. Віком не вийшли. Коли в дитинстві пропаганда втовкмачувала, що немає радянської родини, яка б не понесла втрат на фронті, відчував якийсь дискомфорт, ніби сором, бо не такий як усі...
Десять років прожив у Новоросійську, місті-герої, неподалік від Малої землі. І дотепер пригадується як у День Перемоги десятки тисяч ветеранів з усього Союзу йшли маршем по місту. Пам"ятаю легендарного матроса-українця Кайду, у якого не було ніг.
Тепер цього немає - ні лави ветеранів, ні справжнього свята. А що є? Набір радянських ідеологем "никто не забыт - ничто не забыто", приправлених упівським "Героєм Слава". В ефірі - блискучі радянські фільми про війну, російські новороби про Афган, чеченців тощо і повне безсилля українців, зокрема культурно-мистецьких еліт, які не можуть народити чогось нового, актуальнішого, чеснішого.
Яка необхідність в Ющенка знову сьогодні на мітингу повторювати тезу про подвиг УПА перед ветеранами ВВВ? Сьогодні який день? Краще б прийшов разом із колишніми повстанцями відзначити 14 жовтня - у нього була така можливість і в 2004-му, 2005-му, 2006-му, 2007-му... Але це був би вчинок, а не просто кимось написані недоречні цьому дню і місцю слова.
Вважаю хамством сьогоднішній переклад синхронів ветеранів на УТ1. Спочатку - порожняк слів від Президента - "ми вас любимо, поважаємо, не забудемо...". А потім емоційну розповідь про втрату друзів і блокаду Ленінграда перекладають молодим голосом. Політиків перекладайте, кого хочете - стариків не ображайте. Не робіть їм боляче хоча б цього дня. |