| 10:27p |
Додому
Сто років не іздив у плацкартному вагоні.
Ларік розплакався, захотів різко додому, хоча у бабусі йому з Тамріко добре. Самі ж про це цілий день розповідали.
Тонкошкірі й вразливі у мене діти. Розплакатися ім дуже легко, вони до всього відкриті й всім співчувають. Хочеться, щоби так було довше, але водночас і боляче дивитися на потоки сліз. |