Премія не без прикрощів
Відвідини Українського Католицького Університету були приємними і корисними. За день встиг очно познайомитися з tarasios@lj та mavchenia@lj, роздати з десяток книжок, зробити деякі копії в бібліотеці самвидаву, отримати премію з рук мера Садового та дати штук п"ять інтерв"ю місцевим колегам.

Дві речі виявилися прикрими. На ефірі місцевого обласного ТБ (жах!) погиркався з "групою таваріщей" - присутні львівські журналісти страшенно були обурені тим, що премію вчетверте дали "не їм", а киянину. Головред "Суботньої пошти" Рустам Курбанов назвав пам"ять про Олександра Кривенка "нафталіном", обурився, що "Лекцію свободи" читав варяг Савік Шустер і переконував, що саме він, Курбанов, є власником бренду "Поступ". Пригадую, що цей спритний прихватизатор славного імені, здається, навіть судився з Кривенком. Ще набрався нахабства говорити про своє нібито попране право вголос. Приємними у короткому спілкуванні виявилися Борис Потятинник, викладач місцевого журфаку, і Тетяна Вергелес, яку свого часу читав у "Високому замку".

А ще на сайті ІМІ в замітці до "Лекції свободи" (дуже раджу - http://zaxid.net/article/539/) журналістка перебріхала, що нібито я сказав, що не був знайомий з Кривенком. Блін, чим ті калєгі слухають, якщо я двадцять хвилин якраз про Сашка і розповідав.

Всім за вітання - усні і письмові - дякую. Після довгої перерви отримав смску від Лаврентія Малазонії та дзвінок від Олега Тягнибока. Прикольно.