[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends View]
Tuesday, October 30th, 2007
| Time | Event |
| 2:04p | дуже вражена. колега розповів історію з дитинства. якось восени в парку біля його будинку палили сухе листя. він та друг подумали, що це пожежа. і героїчно рятували маленьку Батьківщину. були впевнені, що їм дадуть медаль за відвагу. а ввечері отримали наганяй від батьків за зіпсоване взуття і запах диму від одягу. |
| 4:36p | Ліна Василівна Костенко Народилась 1930-го року в родині вчителів. Біженські дороги воєнних років, заміновані поля. 1-й вірш--в окопі.(який пафос. гидкувато) Людина гострої думки та палкого темпераменту(люблю людей з палким темпераментом). Її збірки: “Проміння землі” (1957) та “Вітрила” (1958), книги “Мандрівки серця” (1961), “Над берегами вічної ріки” (1977), “Маруся Чурай” (1979)(за неї 1987 pоку була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка), “Неповторність” (1980), збірка поезій “Сад нетанучих скульптур” (1987) та збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987). Спільно з А.Добровольським — кіносценарій “Перевірте свої годинники” (1963)--не знаю, чи зняли. але матиму на увазі. дуже хочу подивитись. Живе та працює Ліна Костенко в Києві. (updated) |
| 4:46p | *** Готичні смереки над банями буків, гаркаві громи над країною крон. Ночей чорнокнижжя читаю по буквах, і сплю, прочитавши собі Оріон. А вранці повстану. Обуренням серця, веселим азартом очей і ума. На вікнах розсиплеться сонячне скерцо і рух засміється над скрипом гальма. Обридли відьомскі шабаші фікцій і ця конфіскація душ під гармонь. І хочеться часом в двадцятому віці забитись в печеру і няньчить вогонь. Свободи предтеча — розхристана втеча з мурованих дум у мандруючий дим. Дзвенить ручаїв стрімголова малеча блакитною кров’ю камінних глибин. Світанки мої у смарагдовій ворсі над кумканням всіх ропухатих дрібниць — готика самотності, готика суворості, рубінові розсипища суниць… Отут я стою під замисленим небом на чорних вітрах світових веремій, і в сутичці вічній святого з ганебним світлішає розум зацькований мій. Болять дисонанси. Сумують симфонії. Пручаються ноти в розпечений залп. Будую мовчання, як зал філармонії. Колонний безсонний смерековий зал. Ліна Костенко |
| 11:27p |  дуже люблю руки. особливо, руки близьких людей.  |
| << Previous Day |
2007/10/30 [Calendar] |
Next Day >> |