kly: Здуріти. останнім час�

Здуріти. останнім часом в голові крутиться вірш Франка:

***
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Хороший вірш. щойно почула пісню на цей вірш. пісня не сподобалась. простенька мелодія.
тинц-тинц.випущені деякі значущі, як на мене, слова.. не сподобалась пісня.

В черговий раз подумалось: якщо маєш щось в голові, то і ззовні воно часто трапляється.
Наприклад, захотілось до Індії. То і персонаж книги, що читала, подався до Індії. І деякі
друзі запланували туди мандрівку. і об*явились знайомі, що вже там побували.

Осінь цього року почалась для мене дуже вчасно. І зима теж вчасно починається.

(Добавить комментарий)

Він же:

kly
2007-11-05 11:40 (ссылка)

***
Матінко моя ріднесенька!
В нещасний час, у годину лиху
Ти породила мене на світ1

Чи в тяжкім грісі ти почала мене,
Чи прокляв мене в твоїм лоні хто,
Чи лиш доля отак надо мною смієсь?

Не дала ти мені чарівної краси,
Не дала мені сили, щоб стіни валить,
Не дала мені роду почесного.

Ти пустила мене сиротою у світ,
Ти дала ще мені три недолі в наділ,
Три недолі важкі, невідступнії.

Що одна недоля - то серце м'яке,
То співацькеє серце вразливеє,
На красу, на добро податливе.

А що друга недоля - то хлопський рід,
То погорджений рід, замурований світ,
То затроєний хліб, безславний гріб.

А що третя недоля - то горда душа,
Що нікого не впустить до свого нутра,
Мов запертий огонь, сама в собі згора,

Матінко моя ріднесенька!
Не тужи ти за мною, не плач в самоті,
Не клени, як почуєш, що я зробив!

Не сумуй, що прийдеться самій доживать,
Що прийдеться самій у гріб лягать,
Що не буде кому очей затулить!

Не клени своє бідне, безсиле дитя!
Доки міг, то я тяг сю тачку життя,
Та тепер я зламався і збився з пуття!

Я не можу, не можу спинити того,
Що, мов чорная хмара, на мене йде,
Що, мов буря, здалека шумить-гуде!

Я не хочу на світі завадою буть,
Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть -
Радше темную ніч, аніж світло зустріть!

(Ответить)

ще один вірш

kly
2007-11-05 15:43 (ссылка)

***
Покоїк і кухня, два вікна в партері,
На вікнах з квітками вазонки,
В покою два ліжка, підхилені двері,
Над вікнами білі заслонки.

На стінах годинник, п'ять-шість фотографій,
Простенька комода під муром,
Насеред покою стіл круглий, накритий
І лампа на нім з абажуром.

На кріслі при ньому сидить моє щастя,
Само, у тужливій задумі:
Когось дожидає, чийсь хід, мабуть, ловить
У вуличнім гаморі й шумі.

Когось дожидає...Та вже ж не для мене
В очах її світло те блима!
Я, сумерком вкритий, на вулиці стою,
У рай той закрався очима.

Ось тут моє щастя! Як близько! Як близько!
Та як же ж далеко навіки!
І крається серце, та висохли сльози,
Огнем лиш пашіють повіки.

Гаряче чоло я в долоні зціпивши,
Втікаю від тихої хати,
Мов ранений звір той тікає у нетрі,
Щоб в своїй берлозі здихати.

(Ответить)

kly
2007-11-05 15:46 (ссылка)

яке ідіотство--як на мене--страждання від нерозділеного кохання.

я думаю, творчим людям просто потрібен ідеал та сильні емоції.
ось вони і страждають. хто від нерозділеного кохання, хто від
недосяжності ідеалу в своїй царині, а хто від того, що не може
знайти, чого прагнути (це я скромно про себе).

(Ответить) (Ветвь дискуссии)

kly
2007-11-06 11:41 (ссылка)

cхоже, у багатьох є потреба в стражданні. це я розвиваю тему щодо нерозділеного кохання. відповідно, є потреба, то її і задовольняють. ще, з моїх спостережень, має місце феномен принесення себе в жертву(роботі, родині, суспільству--не суть важливо). людина вважає себе нещасною через те, що постійно жертвує своїми інтересами заради когось або чогось, вважаючи такі дії неоціненими крім того, що і так в житті нічого не радує, бо всим, що могло б радувати, жертвуєш. мила картинка.

(Ответить) (Уровень выше)

(Анонимно)
2007-11-06 13:16 (ссылка)

А ти уяви собі ЦЕ покласти на музику :

Знову, курва, радіо, телебачення, преса.
Влада собі як влада: суцільні бандити.
Тодішні хоч мали страх, а ці
нічим не кращі.

Я заборонив би дням, щоб минали без тебе,
їх підсумок жалюгідний - ти не проходиш,
тебе немає вранці навіть у жодному дзеркалі,
ти не приходиш опівдні з косметичкою, піхвою,
підпахвою, шкірою, запахом, яблуком -
що маю робити поміж полуднем і вечором?

Увечері ти не приходиш так само.
Я хочу знати, що сталося.
Можливо, ти йшла сюди,
можливо, тебе наздогнали,
напевно, зґвагтували.

Тебе не зґвалтувати не можна, так я думаю.
Це все радіо, телебачення, преса.
День без тебе - моя бездарна самотність.
Я лежу під стелею, я минаю.
Нічого ніде не сталось, тебе немає.

Кілька збройних конфліктів,
пару зрадників на екрані.
Долар виріс,
російським рублем не торгували.
.......................................
А Мертві Півні змогли, і навіть не на тинц-тинц! :)

(Ответить) (Ветвь дискуссии)

уявляю.

kly
2007-11-06 13:28 (ссылка)

у них ще є фраансууууууууууууууааааааааа, фраансууууууууааааааа, пооооовертаайся в уууууууууууукрааааааїну і т.д. і теж не на тинц-тинц. але теж моторошнувато.

яка цінність і яке несе навантаження приведена Вами пісня?

хоч "ти не приходиш опівдні з косметичкою, піхвою,
підпахвою, шкірою, запахом, яблуком" симпатично.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

	Re: уявляю. (Анонимно) 2007-11-06 15:48 (ссылка)
	>>яка цінність і яке несе навантаження приведена Вами пісня? Жодного. Просто Андрухович, просто пост навіяв - пісні українських поетів покладені на музику (Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

Re: уявляю.

kly
2007-11-06 16:07 (ссылка)

у людей асоціативна пам*ять. мені подобається мислити асоціативно.
можливо за нагоди познайомлюсь ближче з творчістю пана Андруховича, але не скажу, що мені цього дуже хочеться. наведений текст відштовхує.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

	Re: уявляю. (Анонимно) 2007-11-07 09:00 (ссылка)
	Тут Ви правильно говорите - Андрухович різкий. А "Зів'яле листя" Франка занадто м'яке (як на мене). А чогось посередині мені не вдалося знайти. :\ R. (Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)

Re: уявляю.

kly
2007-11-07 09:07 (ссылка)

насправді у вищезгаданому вірші мені дуже не сподобались наступні рядки:

"можливо, тебе наздогнали,
напевно, зґвагтували.

Тебе не зґвалтувати не можна, так я думаю.
"
а не різкість. а вірші Франка мені подобаються потужною емоційною напруженістю.

Р.

(Ответить) (Уровень выше)

	Re: уявляю. kly 2007-12-05 17:21 (ссылка)
	R, а ви хто? (Ответить) (Уровень выше)