Окремі тексти, здається, присутні в сучасній українській гуманітарній літературі самодостатньо і не потребують уваги до себе безпосередньо.

Скажімо, минулого року _нарешті_прочитання_ "Орієнталізму", "Уявлених спільнот" і "Винайдення традиції" ніяк не збагатило особистий арсенал уявлень про світ, а фактичний зміст перших двох взагалі було забуто вже на наступний день/тиждень по прочитанню. Через що я навіть хвилююся, бо "так же ж не можна!"