Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет Костя ([info]lunar_shade)
@ 2012-02-28 09:01:00

Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Соціальний капітал і соціальний капітал
У збірці "Культура має значення" Френсіс Фукуяма слушно застерігає щодо неоднозначності природи соціального капіталу і, відтак, не обов'язково його корисності для розвитку й прогресу суспільства. Якщо, власне, про користь сильних горизонтальних зв'язків і взаємодовіри між громадянами для впевненого економічного росту ми знаємо лише в теорії (бо в Україні цього немає), то найкраще проілюструвати це може загальнозрозумілий приклад із чергою.

Соціальний капітал — це спокійна, звичайна черга (наприклад, у медичних закладах, чи деінде, де треба довго чекати). Якщо всі люди у черзі дотримуються загальновизнаних правил, то кожен може спокійно займатися своїми справами, чекаючи на прийом, аудієнцію, чи що там ще — зателефонувати друзям, послухати музику в плеєрі, почитати, навіть піти прогулятися.

Але соціальним капіталом також є особисті зв'язки й уміння їх використовувати. Пройти до знайомого (чи "від знайомого") лікаря/чиновника/тощо повз чергу, не витрачаючи зайвого часу на чекання — теж соціальний капітал. Взаємодовіра втрачена, люди стають напруженими, відтепер всі витрачають час у черзі на контроль самої черги і нескінченні сварки, але ж ви особисто зекономили свій час.

Неуявна наша реальність є такою, що перший тип соціального капіталу вважається статусно значно нижчим за другий. Щойно з'являється можливість, як кожний добропорядний громадянин намагається нею скористатися, абсолютно не хвилюючись про те, що такими діями він руйнує перший тип соціального капіталу. Він завжди робитиме саме такий вибір, тому що неуявна реальність промовляє за те, що тільки другий тип соціального капіталу є успішним в межах того суспільства, в якому йому випало нещастя вирішувати питання матеріального благополуччя й соціальної захищеності. Натомість перший тип існує для лохів і злиденних.

Фішка у тому, що люди, які створюють собі потужний соціальний капітал другого типу насправді є більш адекватними й наближеними до реальності, оскільки їхній соціальний капітал реально працює: за цим принципом організована уся вертикаль влади, усі силові структури, весь бюрократичний державний апарат, кожна інституція, створена на цій території. А оскільки держава міцними іржавими щелепами тримає більшість ділянок життя й активності громадян, то, навіть якщо ви не держслужбовець, доводиться мати з цим справу. І тут, безперечно, виграють ті, в кого більший соціальний капітал другого типу, оскільки апеляції до громадського суспільства, взаємної довіри, рівності всіх перед загальними нормами й правилами є реально у нашій країні не більш ніж дивацтвом, якщо не сказати юродством. Якщо ми до цього апелюємо з вищих мотивів, якщо ми упевнені у неконкурентоспроможності такої поведінки в глобальному світі, то все одно залишаємося блазнями в очах широкого загалу (попри те, що той самий широкий загал публічно підтримує еґалітаризм, він завжди на практиці стає на бік патерналізму) — ніхто не може передбачити майбутні 10, 30, 50 років. Не виключений сценарій, що в суспільстві взагалі нічого не зміниться, а от поточні проблеми треба вирішувати вже зараз.


(Читать комментарии)

Добавить комментарий:

Как:
(комментарий будет скрыт)
Identity URL: 
имя пользователя:    
Вы должны предварительно войти в LiveJournal.com
 
E-mail для ответов: 
Вы сможете оставлять комментарии, даже если не введете e-mail.
Но вы не сможете получать уведомления об ответах на ваши комментарии!
Внимание: на указанный адрес будет выслано подтверждение.
Имя пользователя:
Пароль:
Тема:
HTML нельзя использовать в теме сообщения
Сообщение: