[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends View]
Sunday, May 25th, 2008
| Time | Event |
| 3:47p | |
| 4:16p | Геннадий Айги. Собр. соч. Т. 1 И: ПОСЛЕ РОЗ а ваши дальние слои за прахом мира открываются течения незримых рек и в ветре — некое понятье слабое желанье — вздрагивая словно лист: о дольше в мире кое-где (и длить им силу — без движения!) и да пребудут и за лицами за пылью временною их (и после пребыванья ими сознанье — вновь: и — вас уж нет) 1966 От ![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo-lj.gif) mackrotk@ljНапоминаю, что Александр Макаров-Кротков mackrotk@lj регулярно вывешивает как стихи из своей последней книги, так и стихи Геннадия Айги. И то и другое очень рекомендую. |
| 4:41p | Матей Бор (1913-1993). Галерный раб Жил галерный раб сто лет на галере и объездил белый свет на галере. Сто морей объездил раб на галере, а видал лишь тьму и мрак на галере. От тоски в чужом краю на галере раб влюбился в цепь свою на галере. «Ох ты, цепь, ты цепь моя на галере, что б я делал без тебя на галере? Не разбить, не разорвать этой крепи, не найти тебе под стать в мире цепи!» Умирая, чуть живой, смерть просил он: «Ты позволь мне цепь с собой взять в могилу!» И когда бедняк попал в рай Господень, «Дай мне цепь, — Господь сказал, — ты свободен!» «Нет, оставь мне цепь, Творец!.. И поныне всё гребет, гребет гребец в райской сини. Перевод со словенского Владимира Бурича (1932-1994) От marchenk@ljдругие переводы Бурича: http://www.vekperevoda.com/1930/bou А вот два стихотворения самого Владимира Бурича: * * * Неужели же так и буду всю жизнь ходить как чумак по шляху из издательства в журнал из журнала в газету где в каждом редакторском кресле сидит свой Агасфер * * * Лицо девочки луг лицо девушки сад лицо женщины дом дом полный забот Еще много: http://modernpoetry.by.ru/proekt/bu |
| 6:22p | Пишет Ольга Кулик Мій дід Пилип воював у Радянській Армії. Він залишив дружину з немовлям і пішов на війну, дійшов до Берліну та повернувся додому, аби жити тихим та спокійним життям. Це була його правда. Він жив на селі, будував людям будинки та виховував дітей... Він ніколи не любив ані фільмів про війну, ані згадувати ті події. Він навіть ордени та медалі тримав у шафі. То була не його війна. мій дідусь, Грицько, не воював у Радянській Армії. Він, ображений на цю владу син розкуркуленого сільського війта, воював разом із «хлопцями з лісу». У нього була своя правда... Потім він теж жив тихо і спокійно. І навіть наприкінці 90-х ніколи не згадував тих страшних років. То була не його війна. (...) Як на мене, це повинен бути ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ за загиблими у Другій світовій війні, а не День перемоги. Бо Україна не перемогла ні тоді (втративши велетенську частину свого народу), не є переможницею й тепер. Цей день ніколи не буде днем примирення воїнів РА та УПА: 60 років - надто мало для історії, бо досі живі люди, які воювали на цій війні у різних арміях... 9 травня має стати ДНЕМ ШАНИ людей, якими були мої обидва дідусі. Обох їх я вважаю справжніми героями... Полностью: http://www.zaxid.net/article/16550/ От dedugan@lj, которого я еще не зафрендила, потому что пока увлеченно читаю его ЖЖ. |
| << Previous Day |
2008/05/25 [Calendar] |
Next Day >> |