ng68's Journal
[Most Recent Entries]
[Calendar View]
[Friends View]
Sunday, January 31st, 2010
Time |
Event |
12:10a |
АЛЕКСАНДР КАБАНОВ kabanov-alex@lj ГРЕХОПАДЕНИЕ (Версия ХР)
Ты услышишь скрежет зубовный и плач, ты узришь в мониторе — тьму поскорей запусти диспетчер задач, поскорей запусти диспетчер задач, не противься Господу своему.
Ведь не зря советовал Эпикур: «Подавляй в себе суеверный страх..», вот и ты, успокойся, на перекур удались, компьютерный иерарх.
Там, на кухне — райская тишина, аспидистры, фикусы... Подытожь: вот, в прозрачном платье — твоя жена, присмотрись, это точно твоя жена? И огрызок яблока Макинтош. | 12:30a |
НАТА СУЧКОВА belaya@lj Смотреть на оттаявшую рекý: царапиной лыжной черной прогулочный катер на том берегу, как слово дурное, подчеркнут. И сдут, отощали его бока, лежащий у пирса бакен, и дышит медленная река вслед быстрой на ней собаке. Собака не тает, как снег и дым, и, кажется, нет важнее, чем зрением видеть ее боковым, летящую по лыжне, и вот облаком светлым над ней дрожит ее голубая попона, собака, бегущая по лыжне, похожая на дракона. Бежит, спотыкаясь, лыжню строчит, со всех голубых прорех, и рыженький куцый ее торчит перстом, указующим вверх. Где мрачный хозяин один стоит и смотрит, как под дождем реки разматывается бинт с прилипшей к нему лыжней. | 12:50a |
ОЛЬГА ДЕРНОВА trapezion@lj Сколько древней утвари спит в земле; так и знание о прошлом пока в зачатке. Вот кувшин полтыщи лет пролежал в золе, и на нём твои отпечатки. Промелькнёт из прошлой жизни: лазурь морей, розовый базилик, голубая мята. Эта бронза блюда была моей, слава богу, пальцы ещё не сняты; как живой порез, тишиной зарастает звук, девять жизней захлестнули, как девять петель, и на левой — всего один безымянный круг, чтобы в будущем ты снова меня заметил. | 1:19a |
БУЛАТ ОКУДЖАВА в переводе ОЛЕНЫ БИЛОЗЕРСКОЙ bilozerska-rus@lj
Нарешті він прийшов у дім, Де вона сто років марила ним, Куди він сам сто років летів — Бо вона так схотіла, і він схотів.
Присягаюсь тобі — це любов була. Подивись — це справді її діла. Але знаєш — хай скаже сам Бог святий — Хіба можна дотямити щось у ній?
І бив у вікна пізній дощ, І вона мовчала, і він також. І ось він підвівся, аби піти, І вона не спинила його тоді.
Присягнусь тобі — це любов була. Подивись — це справді її діла. Але знаєш — хай скаже сам Бог святий — Хіба можна дотямити щось у ній? | 1:40a |
ЕЛЕНА СУНЦОВА izolda@lj
Крутобокое такое и зелёное такое, как подаренное море, далеко заводит горе.
Это дерево какое? Это дерево любое, легконогое, нагое, до весны немое.
*
Жёлтый, старый лист летит, непрочитанный петит, неотправленный конверт поднимает ветер вверх.
Адреса такого нет, дом убит, осенний свет, равнодушен и высок, дому выстрелит в висок. | 2:00a |
ЕВГЕНИЙ ЛЕСИН elesin@lj ОЧЕРЕДНОЙ НЕДОСОНЕТ
То политическую вьюгу Судьба сулит, то полный блуд. И все писатели друг другу Опять руки не подают.
А я скажу: напрасный труд. Мы просто бегаем по кругу. И всем пора бежать в Калугу От бесполезных пересуд.
Ведь там есть сад, и там есть пруд. Долбись об лед, а то убьют. | 2:20a |
АНДРЕЙ ГРИШАЕВ listikoff@lj СТОЛИЦА
Душа моя столица, Ты тем, видать, горда, Что, всматриваясь в лица, Ты видишь города.
Самару и Архангельск, Алушту и Донецк, Где ангел и архангел, Прохожий и мертвец.
Достану сигарету И злобно закурю. Столицу видел эту, Душа моя, в раю.
Рубиновым закатом Дыши и не дыши, Неси себя куда-то И картою шурши. | 2:40a |
АНДРЕЙ ХАДАНОВИЧ khadanovich@lj УРОКІ ГІСТОРЫІ
Гісторыя — паўтузіна хітоў, астатняе — паўтораў паўмільёна. Зямля стаіць на чарапах кітоў, а ў іх тры вязьні — ён, яна і Ёна.
Гісторыя, вядомая здаўна, паўтораная ўсім мікрараёнам: ён безь яе ня можа, а яна праз рыбу перастукваецца зь Ёнам.
Адзін — бамбіза па мянушцы Кіт, праклён садка, вар’ят шасьцігадовы, найбольшы ў групе і заўжды гатовы памерці за вачэй яе блакіт.
Другая ж беражэ сваё дабро: схапіў за коску — кропка, азьвярэньне... А потым мацаў з раніцы рабро, сьвяткуючы свой сёмы дзень варэньня.
Пасьля званіў і ў слухаўку маўчаў. Яна прывыкла чуць знаёмы подых. Кахала Ёну, ды сказала “chao”, бо мроіла аб нейкіх антыподах.
Вялікай чарапахай дні паўзьлі. Губляючы дзіцячыя адзежы, яна і Ёна з двух бакоў зямлі плылі, як дзьве кітовыя відзежы.
А ён і зараз гэту пекнату прыгадвае шаснаццацігадовай: каханьне, што прысьнілася кіту, і свой заплыў у галаве кітовай.
Плылі, не пакідаючы сьлядоў, пакуль вада сьцялілася абрусам, і перастук у чарапах кітоў палохаў чарапаху землятрусам. | 3:00a |
ВИКТОР КАЧАЛИН duhov_vek@lj СЛЕПЦАРЬ
Слепцарь парит над крылатой землей на коне — и видит во сне: слепые вожди слепых бегут по воде к полынье — слепые, выплюнув жмых, идут по огню, взбивая угли ногами до самых небес. И всадник исчез.
25.1.10 Утром во сне | 3:20a |
АЛЕКСЕЙ ПОРВИН porvin@lj В слёзоньках мусор, а кто нам мусором слёзным велит становиться, стоять по не-законам?
Смаргивай нас грамм за граммом. Пламечко дует в глаза — и слезится «нельзя»: кто нам — никто, а?
В плошке от жидкой лампадки кусаным блеском прилечь без оглядки дверной: кто там с законом?
Слёзным захлёбом — за хлебом. Кто бы ты ни — нас прозрачным шаром породи; в нас не тони. | 3:40a |
ИГОРЬ БУЛАТОВСКИЙ bulatovsky@lj
СНЕГ*
Синица допоет с листа листа последнее мясцо, и будет кость листа чиста заподлицо — его лицо.
А спинка сохранит следы от клюва и от коготков — мурашки Брайля, «бр-р» воды холодных вод и пузырьков...
* У Игоря название написано шрифтом Брайля. | 4:00a |
Сводка чужих стихов в моем ЖЖ за январь 2010 Список длинный, поэтому всех, от Ивана Андрусяка до lucas_v_leyden@lj, убираю за пазуху.
( дальше ) | 7:58p |
|
|