| Я vs Моя Параноя |
[Nov. 14th, 2008|05:11 pm] |
Блядь, я вже заїбався. Заїбався бачити навколо гадсвто, ницість, користливість, байдужість.
Моя параноя вже давно досягла критичної межі. Я підозрюю всіх. У нещирості, обмані, дешевій жалості. Навіть друзів. Особливо друзів.
Парадокс, раніше мене непокоїло і дратувало постійне відчуття цієї фальші, яка оточує мене. Нині я почав звикати до неї. Я вже давно не розумію, чи об'єктивні мої підозри? Раніше я міг тверезо подивитися на речі, і сказати собі - "так, чувак, ти просто хворий шизоїд, а зараз в тебе чергове загострення". Нині я вже не контролюю свою фантазію. Вона фактично злилася із реальністю. Кожного дня я малюю собі картинки зрад та підлості. У кожному слові чи дії я помічаю прихований зміст.
А можливо, мені просто відкривається реальна картинка дійсності? Можливо, просто за гарненьким графічним зображенням починає явно виступати недолугий програмний код? Можливо, моя глобальна соліптична сутність втомилася вимальовувати цей ідеальний сон?
Або світ остаточно зійшов з розуму, або я. Швидше я.
Або я переможу свою вічну параною, або вона мене. Краще я. |
|
|