Місяць, блідий і щербатий, виходе
на варту холодну. У сутінках, вранці,
виводить свою завершальну коду
на нотному стані лінійних станцій.
Конають зомлілої ночі ознаки,
сховавшись у черев брунатних вагонів.
І морди на землю поклавши, собаки
оплакують зниклі в пітьмі ешелони.
Об гуркіт коліс розіб’ється мовчання.
Тремтить на стовпах розіп’ята ліра.
По всіх перегонах лунає скавчанням
вагітної суки
світанок сірий.