Отже, ми переживаємо період, коли Росія намагається відродити свою колишню велич. Після часів анархії і, по-суті, громадянської війни 1990-их, наступив час стабілізації та укріплення. Погляньмо на той імперський проект, який зараз пропонується Москвою.

На відміну від імперських проектів Петра І та більшовиків, які так чи інакше були західними по своїй формі, сучасний "неоєвразійський" проект повністю скинув камуфляж "європейськості" і "слов'янства", оголивши сутність Москви: ординство. Дугінські теорії не викликають асоціацій з "просвітленою імперією", від них тхне угро-фінським болотом, чимось темним, азійським, незрозумілим для нас.

Петро І, в свій час, намагався "причесати" Московію, надати їй цивілізовано вигляду. Для цього він привласнив українську державну традицію і спокусив цим амбітним проектом тогочасну українську еліту, яка таки зробила з глухого болота велику імперію і культуру. Але угро-фінські і тюркські "роги" стирчали скрізь, сутність московства постійно вилазила з-під слов'янського прикриття.

Більшовики взяли на озброєння ідеї західних соціалістів і революція в Росії йшла під гаслами "осучаснення". Але в результаті СРСР став тріумфом домінування семітів та угро-фінів над слов'янами, що ледь не закінчилося повним винищенням останніх.

Нову імперію Москва збирається будувати вже виключно на своїх власних традиціях. Мова йде про відродження Золотої Орди, без будь-яких "слов'янських" міфів. Між іншим, символ ЄСМ, який зображений на їх прапорах трактується "євразійцями" як "зірка Чингізхана у темному небі Євразії". Тобто Москва відмовляється від тієї державної традиції, яку їм тимчасово позичили українці. І саме час нам згадати про своїх боржників.

А що ж Україна? Чому вона мовчить? Якщо Україна залишатиметься геополітично та ідеологічно пасивною, то рано чи пізно вона не витримає експансії азійства, помноженої на загальну кризу європейської цивілізації.

Насправді ж в України з'являється унікальний шанс виступити новою геополітичною силою. Саме той факт, що ми знаходимося поміж азійством Москви та Європою, на сьогоднішній день паралізованою лібералізмом і декадансом, дає нам можливість виступити самостійною силою і авангардом нової європейської цивілізації.

Ми не повинні просто відмежовуватись від Москви, ми повинні повернути собі свою державну традицію. Проти темного, азійського, угро-фіно-тюркського проекту Москви ми висунемо світлий, чистий, арійський, слов'янський проект Києва. Ми заберемо назад свою справжню назву - Русь і згадаємо, що "Київ - мати міст руських". Ми остаточно утвердимося як центр слов'янства, з якого має розпочатися відродження Європи.

Україна має не тікати від Москви, а запропонувати альтернативний проект структурування східно-європейського простору: замість азійства і Золотої Орди - відновлення Київської Русі. Слов'янське (по суті українське) населення Російської Федерації, якому пани (точніше, мабуть, мурзи) Дугін і Заріфуллін (дуже "слов'янське" прізвище, зауважте!) приготували долю розчинення в тюркських народностях, має бути зорієнтоване на Київ, який і стане їх захисником від азійської експансії.

Слабкість і неповноцінність нинішньої держави Україна якраз і полягає у відсутності зрозумілої і власне української державної традиції, яка була привласнена Російською імперією. Зараз часи змінились, Москва сама відкинула цей скарб, і ми не маємо права не повернути його собі.

Події на Говерлі дійсно стали викликом для української нації. Це один із зовнішніх виявів тектонічних геополітичних процесів, які розгортаються у Східній Європі. Тому "виклик" треба розуміти у історіософському сенсі - як стимул, який змусить націю прокинутися і вибухнути могутнім пасіонарним спалахом. Можливо тільки такі, сповнені нахабства україножерські дії здатні роздратувати український історичний нерв. Адже історія вчить: українці повільно запрягають, але дуже швидко їдуть. І тому азійський виклик має отримати належну відповідь. Цивілізація завжди перемагатиме хаос.