ВОВК - КАМЕНЯР. По Ивану Франко (для сообщества "Три поросёнка" -
http://community.livejournal.com/3_porosenka)
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Стоїть високий, кам'яний, предивний хлів,
І я, прикований бажанням їсти, стою
Під височенною огидною стіною,
А далі тисячі таких самих вовкiв.
І всім нам довелось пройти шляхи далекі,
У багатьох лісах ми залишили слід;
І ікла кожного аж лізуть із пащеки -
Нам не потрібні ні курчата, ані хеки,
Нам сало - кожному! - потрібно на обід.
У кожного в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю стіну! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас - бо безнастанним буде голод,
Поки не зможете ви сю стіну розбить».
Одразу догори всі лапи вмить піднялись,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки уламки розлітались -
Отак ми зграєю до сала проривались,
Гарчали, гримали о кам'яне чоло.
Ми біля хліву сили втратили чимало,
І наші молоти гриміли раз у раз,
І п'ядь за п'ядею стіну ми пробивали,
І хоч окріп на нас ці свині проливали -
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кожний з нас те знав, що там замало буде,
Що не на всіх в хліву нам вистачить харчів,
Що важко вдертись до свинячої споруди,
І що про нас колись брехню напишуть люди -
Але обрали ми славетний шлях вовків.
Що людська слава нам? Її ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ми - хижаки, що захотiли сала! -
Для цього ми й довбили і рубали...
Отак і сталося, що ми - каменярі.
О, як регочуть, чую я, над нами свині!..
А ми все довбимо в стіну - це просто жах!
Так, ми зібрали сили всі і все терпіння,
Але не можемо зламати це каміння -
I треба, бачу я, вже лiзти нам на дах...
---------
Замечания по поводу возможных языковых неточностей приветствуются!