tekila | Jun. 13th, 2009 11:48 pm 11.06 Ніч. та мені зовсім не хочеться спати. Я згадую дитинство… Ще коли я була зовсім маленькою, пам«ятаю, що в мене завжди було відчуття, що я не «вдома», що знаходжусь не там, де мала б бути. І що це не мій світ, не мій час, не мій простір…і це не я, ну…хібащо частково я,- маленьке загублене створіння… Хоча я себе ніколи не відчувала маленькою, усе дитинство я була досить серйозна та розумна(інколи мені навіть здається що розумніша ніж тепер =))). Я швидко навчалась новому та багато розмірковувала про всесвіт. А ще я дуже рідко посміхалась, та коли дивилась у дзеркало, було відчуття, ніби перед мною чужа людина… і я досить довго звикала до свого тіла, навіть, інколи, зараз буває дивлюсь у дзеркало, та воно мені здається дивним, ніби не моє… хоча я вже живу й у ньому 22 роки =) але можливо раніше, до свого народження я перебувала досить довго у іншому вигляді? набагато довше, аніж якихись 22 роки….Тоді усі мої відчуття зовсім не дивні. І, можливо, жила у іншому світі, до якого досить звикла, і саме там… тільки там, я змогла б себе відчути «вдома». Це все і є одна з самих основних причин чому я так прагну вийти в астрал. Адже в мене з«явиться можливість хоча б щось дізнатись про свій «дім», і, можливо, хоча б на якусь мить, туди повернутись…. Read Comments |