via

comte_de_varand

 Жесткий текст: лишь мифологическое/трагическое сознание могло бы вообще предположить, что в событиях 17-18 гг. в России замешаны такие люди, как крестный отец Гитлера Карл Хаусхофер, оккультист Папюс и многие другие.

Очень советую к прочтению, особенно вторую часть.

Сергей Кургинян

МЕДВЕДЕВ И РАЗВИТИЕ

А может быть, мы слишком большое значение придаем второстепенным вопросам? Так ли важно, в конце концов, какова будет оценка роли личности Николая II в истории России? "Дела давно минувших дней"... Почему бы не пойти тут на определенные уступки? Кому-то хочется, чтобы эта роль была оценена позитивно. А нам-то, по большому счету, не все ли равно?

Продолжая такую – глубоко порочную по сути, но авторитетную – линию рассуждений, можно сказать: "А так ли важно, где будет лежать Ленин? Какие символы будут находиться над кремлевскими башнями, как будут называться те или иные улицы, где будут захоронены те, кто сейчас покоится у Кремлевской стены? Там ведь разные личности упокоены – как заслуживающие безусловного уважения всех наших сограждан, так и проблематичные для многих из них".

Общие дискуссии по поводу того, важно это или не слишком, могут длиться бесконечно. Поскольку в эти дискуссии вмонтированы ценности, тут вообще проблематично какое бы то ни было достижение договоренностей. В российском обществе нет реального идеологического консенсуса ни по одной стратегической проблеме. И уж тем более, по поводу собственной истории. Так может ли в этом вопросе быть какая-то "точка схода"? Может ли быть предъявлена такая политическая очевидность, которая преодолеет идеологические противоречия, тонкие различия в подходах к истории, вкусовые предпочтения, принадлежность к тем или иным "внутренним партиям" и многое другое?

В днях 21—22 листопада 1943 р. відбулася Перша Конференція поневолених народів Сходу Європи і Азії.

Клич «Свобода народам і людині» набрав реального значення. До боротьби за його здійснення приступив український народ, спільно з народами Сходу Європи і Азії.

Висловом цієї спільної боротьби була Конференція поневолених народів. На конференції було заступлених 13 народів: грузини, осетини, вірмени, казахи, черкеси, кабардинці, азербайджани, татари, чуваші, башкири, білоруси, узбеки, українці. Делегації числили: грузинська — 6 осіб, вірменська — 4 особи, осетинська — 2 особи, казахська — 1 особа, черкеська — 1 особа, азербайджанська — 6 осіб, кабардинська — 1 особа, татарська — 4 особи, чувашська — 1 особа, башкирська — 1 особа, білоруська — 2 особи, узбекська — 5 осіб, українська — 5 осіб. Разом 39 делегатів.

Конференцію відкрив друг Іванів. Він привітав делегатів від Організації Українських Націоналістів і УПА і запропонував вибір президії, яку вибрано в такому складі: головуючий — Левченко (українець); І заступник — Чавлі (азербайджан); II заст. — Гогік (грузин). В склад секретаріату ввійшли: 1. Дружний (білорус); 2. Шірмат (узбек); 3. Зелена (українка).

Конференція почалася від однохвилинної мовчанки — для вшанування пам'яті борців усіх поневолених народів Сходу Європи и Азії, що полягли за волю своїх народів.

Перший доповідав Карло (грузин). У своїй доповіді на тему «Оцінка сучасного політичного становища» насвітлив дволичну гру двох імперіялістів німецького націонал-соціялістичного і російсько-більшовицького у відношенні до поневолених народів. Ці народи ніколи не погодяться зі станом поневолення, їх найвищою метою є самостійне життя у власних державах, в ім'я цього будуть вести боротьбу аж до остаточної перемоги. Для забезпечення успіху в цій боротьбі поневолені народи мусять створити єдиний революційний фронт. Він має бути побудований на засадах рівності всіх поневолених народів, без взаємного узалежнення і на таких принципах: 1. Єдина лінія боротьби зі спільним ворогом; 2. Єдина тактика боротьби; 3. Контакт для одночасного зриву всіх поневолених народів. На цю тему виголосив доповняючу доповідь Багровий (українець), в якій дає відповідь на такі питання: 1. Чого хочуть імперіалісти; 2. Тактика боротьба імперіалістів; 3. Оцінка реальних сил імперіалістів; 4. Оцінка наших сил.

Слідуючу доповідь виголосив Іванів (українець) на тему «Політичні завдання поневолених народів». Він з'ясував різницю між російським і німецьким імперіалізмом, подав цілий образ нищівної політики більшовиків у відношенні до поневолених народів. Звернув увагу на велике, історичне завдання цих народів: шляхом збройної революції перервати розбійницьку боротьбу і принести світові мир. Ствердив, що для перемоги національної революції існують всі об'єктивні шанси. Воєнні дії вичерпали засобе імперіалістів, загострились внутрішні протиріччя імперій і б'ють їх зі середини. Час працює в нашу користь. Але перемога не прийде сама, її треба здобути. І ми здобудемо її об'єднаними силами, спільно, з'єдинені й зорганізовані.

У дискусії делегати виявили велике зрозуміння ваги хвилини і потребу

спільного діяння.

Доповідь на тему «Організація і практичні цілі єдиного фронту поневолених народів» виголосила Верещак. В своїй доповіді вказала на доцільність скоординувати дії при помочі збройних сил всіх поневолених народів і посилити діяльність політичних організацій. Для цього треба створити Комітет, зложений з представників революційних організацій поневолених народів.

Відозва І Конференції поневолених народів Сходу до народів Східньої Європи й Азії

Дорогі Брати й Сестри!

В тяжкі хвилини лютування імперіалістичної війни, в час загибелі мільйонів наших братів на фронті й винищування наших родин у запіллі, в час варварського нищення нашого майна та пам'ятників культури по наших містах і селах — звертаємося до Вас з братнім закликом: станьте одностайно до оборони життя і майна вашого і ваших рідних, станьте до боротьби проти ворогів людства — паліїв війни.

Хто ж і для чого розпочав цю страшну й жорстоку війну? Хто являється виновником мільйонових вбивств і страждань невинних? Хто мусить понести кару за народне горе? Проти кого нам боротися?

Сучасну війну розпочали й ведуть правлячі імперіалістичні верхівки Берліна й Москви — німецькі націонал-соціялісти й російські большевики.

Революційний Комітет поневолених народів Східньої Європи й Азії

"Я не исключаю, что Гаага, Страсбург и институты в других городах будут привлечены к расследованию этих преступлений и этой нечеловеческой драмы, которая разыгралась", - сказал он.

По его словам, многие из российских миротворцев "были убиты их партнерами по миротворческим силам" - грузинскими военными.

"Есть российский батальон, осетинский батальон и грузинский батальон... И вдруг грузины, грузинские миротворцы, начинают стрелять в российских коллег...", - сказал Карасин, добавив, что "это, конечно, военное преступление".

Замминистра назвал произошедшее "ужасной ситуацией".

Российские миротворцы получили доказательство того, что военная операция в Южной Осетии не была внезапной. Захват Цхинвали тщательно планировали и хорошо готовили. Каждый шаг грузинской армии был рассчитан по часам. В руки российских миротворцев попали карты грузинских военнных.

А грузинская пропагандистская машина заранее, в преддверии агрессии против Южной Осетии,  изготовила качественные, дорогостоящие и высокохудожественные пропагандистские клипы, подымающие милитарный дух. Украинские "таланты" отдыхают!