vaxo's Journal

«Не расстанусь с Комсомолом...»
Сьогодні день народження мого батька, Теймураза Кіпіані: მამა, მე შენ მიყვარხარ, მე შენ გილოცავ!

Ну, й принагідно - в тижневику "Главред" вийшла статєйка до чергової річниці комсомолу.

***

29 жовтня – день народження ВЛКСМ. Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді вже давно немає, але цього дня сиві ветерани й зовсім ще не старі екс-«підручні партії» зустрічаються з друзями, щоб за чаркою загадати молодість. Ні про яку комуністичну ідеологію, звісно, не йдеться. Це той випадок, коли хочеться просто згадати буремну юність і тих, кому комсомол допоміг стати на ноги.

…Я довго думав, перед тим як переступити поріг комітету комсомолу Миколаївського педагогічного інституту. Зробив це в один із днів червня 1990-го, коли до незалежності було більше, ніж далеко. Просто прийшов і поклав на стіл заяву про вихід з організації. Написав, що маю ідеологічні розходження, але квиток не віддам: «он мне дорог как память».

31.24 КБ

І от моя заява чекає на візу – такий був порядок. Дівчина-комсорг знайшла, за що зачепитись, аби не підписати мені «вольную»: «Поки не здасте комсомольський квиток ми будемо вважати вас членом організації». Розвернувся і пішов. Я вже був вільний.

А зберігати для історії було що. Майже рік перед інститутом я працював в одному з перших київських кооперативів. Податків тоді, здається, ніхто з цивілізованих кооператорів не платив, обмежень на фонд заробітної плати теж не було. Тож, отримував шалені, просто фантастичні як на ті часи гроші.

29.29 КБ

Найбільша зарплата, з якої довелось заплатити членські внески, – 632 рубля. Це більше ніж три зарплати інженера і більше, ніж у секретаря ЦК Компартії. ( Далі - про тих, хто мусить завдячувати комсомолу )