| ІЗ ЗБІРНИКА № 1125 КУРНІЦЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ |
[Mar. 7th, 2012|12:20 am] |
Чом, чом, дівонько, смутне личко маєш?..
Чом, чом дівонько, смутне личко маєш,
Чом оченьками смутно поглядаєш?
Боюся ж я того, коли б ти давнього
До свого серденька не міла друженька.
Чом же ти смутненька, скажи правду щиру.
Поколь не скажеш, потуль не увіру.
Не тужи ти собі, коли я люб тобі;
А коли не люби, шукай давней згуби».
«Ах-ах, серденько, Богу прися[гаю],
Що я над тебе іншого не маю.
Пошли всенькі прочки, як глянули очки
На твої службоньки до моєй дівоньки.
Ах, серденько, не [в]се ж я тоє знаю,
І люблю тебе, о ніщо не дбаю.
Біс стоїть о біду, да в сміх чи не приду,
Що, трохи побивши, покинеш, любивши».
«Ах, серденько, годен такий сміха,
Котрий любить, а боїться гріха альбо лиха.
Кто все уважає, той серця не має.
Ти, моя потіхо, не дбай ти на лихо.
Ах, ах, серденько, [в]вірай серцю мому:
Люблю ж я тебе кріпко без сорому.
Да то ж п[ев]но лихо, що люблю не тихо,
Що тебе любити без біди ни бити».
«Ах, ах, серденько, не будь малой віри:
Бог нехай судить, хто тобі нещири.
Серце моє ручить, же, хоть час розлучить,
Без жадного труду любить тебе буду.
Буду ж я тебе так кріпко любити
Всім впересаду, поколь при[й]дет жити.
Хоть іди за гори, хоть плини на морі,
Тебе не покину, за море поплину». |
|
|