Я люблю Україну, хоча не люблю її президента, її уряд, депутатів, суди,
органи самоврядування, дурнуватих виборців, більшість міст (вони не
пристосовані до життя), погоду, її сусідів, її боязких патріотів, її
депресивну історію, її нерозвинуту літературу, її тягомотне поетичне кіно.
Якщо відняти від України все, що я в ній не люблю, що ж залишиться?
Кілька сумних пісень і невиразних мрій.
Проте, хоча я не люблю все в ній, тих, хто її не любить я просто ненавиджу.
Из этого следует, что одним из самых ненавидимых у шизофрена и агента расейской конторы,
является он сам. Хотел хитровыебнуться, но тут его пизданула за тупые выебоны смысловая рекурсия.