От Мыколы Середы
Морква на городi, у саду бджола.
Жаба на болотi крила розвела.
Хоче полетiти, тихо каже "Ква!"
Але в небо взмити не дає Москва.
Знають, знають хитрi клятi москалi
Те, що у повiтрi - жаби - королi.
Що, розкинув крила, мов зелений птах
Цiлий день парила б жаба в небесах.
Що могла б дiстати навiть до зiрок,
Що створив лiтати жаб зелених Бог.
Але щось тримає, тягне до трави.
Жаба точно знає - то рука Москви.
В ней залiзнi пальцi, як кiльцем взяли.
Тримають за лапи жабу москалi...
Кажуть, що не треба. Кажуть: "Ти лайно".
Але цiлить в небо жаба все одно.
I хоча минають цi тяжкі часи,
Досi заважають жабi руськi пси.
Годi, кляте стерво, золота Москва!
Жаба ще не вмерла, жаба ще жива!
Жаба ще порине в синю далечiнь,
Бо немає нинi краще жаб створiнь…