Восточная Европа с нашей стороны В 20 ст. є успішні свідчення повернення націй, які знаходилися під імперським тиском, до рідної мови спілкування. Це Чехія, Фінляндія, країни Прибалтики, вищі та середні верстви яких до здобуття незалежности розмовляли нерідною мовою. Подібний шлях потрібно пройти і українцям.
При цьому християнським моральним імперативом, основою нашої національної поведінки є послідовне втілення п'ятої заповіді: "Шануй батька та матір". Адже для переважної більшости сучасного міського населення Центральної та Східної України (в тих областях, де українці становлять помітну більшість - понад 60% - а це вся Україна окрім Криму та, можливо, Донецької обл.) батьки батьків та матерів (тобто дідусі і бабусі) з дитинства розмовляли українською мовою (хоча б уже тому, що 70-80 років тому 80% населення жило в сільській місцевості або в маленьких містах). Тому слідування п'ятій заповіді означає також і повернення до мови наших предків. І також спокута гріха відцурання "правнуків поганих" від мови "славних прадідів великих".
...
Українська національна ідея - в культурно-політичній сфері: свідчення про необхідність усвідомлення та реалізації національної ідеї перед державами Західної Европи та Північної Америки. В церковній сфері - екуменізм: саме в Україні існує безпрецедентний факт діалогу двох духовних традицій - Православ'я та Католицизму в діяльності Греко-Католицької Церкви.
Материал полностью.
Вот во всём так с Украиной. Едешь по ней, читаешь про неё - тёплая, разная, интересная страна. Во всём какое-то особое очарование, в каждой детали, даже самой глупой. Даже
украинская народная брутальность вызывает симпатию. Добираешься до людей и начинаешь говорить с ними об этой самой Украине - и тебя накрывает поток жесточайшей провинциальности, люди несут несусветную чушь, хотят учить держави Західної Европи та Північної Америки и идти в мир со своей украинской миссией, не подумав, а есть ли что-то новое в такой формулировке миссии, нужна ли она вообще кому в мире? Возможно те, кто говорят о колониальном опыте украинцев правы - им вроде дали возможность выразит себя, прелесть своего быта, деталей своей жизни, а они не могут даже понять этого, как что делается и зачем, и так и остаются существами безмолвными, экзотичными, ориентализированными по собственному желанию. Все ими восхищаются, но и говорят же за них... Потому что то, что сами украинцы говорят... Вот тот же Подеревянский:
Когда кацапы мне как-то сказали, что у украинцев нет национальной идеи, я им ответил, что есть. Какая? От… (другими словами — отцепитесь — прим. «ВД») от нас!Наверное в Западной Европе Восточную также смешано любят.