|
|
Пишет boga4 (![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo.gif){kind=small} boga4)@ 2014-08-24 13:58:00 |
 |
|
 |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
Звільнення Донбасу
Читачі мого фейсбучека уже мали можливість побачити пост на тему звільнення Києва і, що особливо цікаво, Тернополя, від німецько-нацистських загарбників. Артилерія лупила як по німецькій армії, так і по будівлях з мирними жителями, і їхні (мирні) втрати ніхто навіть не рахував. Весь історичний центр Тернополя був зруйнований ущент, каменя на камені не залишилось.
Такий тоді був підхід до ведення воєнних дій - зрештою, і в західних союзників по антигітлерівській коаліції життя мирних жителів цінувались невисоко, що вже казати про Німеччину.
Тепер згадаємо, як звільняли місто Сталіно (Донецьк) - центр донбаського регіону.
Взаимодействуя с артиллеристами, наши пехотинцы отразили пять ожесточенных контратак противника, уничтожив несколько «тигров», три самоходных орудия и сотни вражеских солдат и офицеров. На этом участке сражался за свой родной город командир артиллерийского дивизиона капитан Федоров. Его подразделение стойко отражало танковые контратаки немцев.
Восемь часов шел жаркий бой за Макеевку – последний рубеж врага перед городом Сталино. К вечеру город прославленных сталеваров и шахтеров был в наших руках. Перед бойцами открылась в огне и дыму столица Донбасса – город Сталино. Враг поспешно закреплялся на его северо-западных окраинах. Немецкие танки и самоходные орудия, выдвигаясь вперед, пытались создать мощный огневой заслон. Но из этого ничего не вышло. 7 сентября в 14 часов части полковника Антонова начали штурм города. С открытых позиций прямой наводкой ударили наши артиллеристы по многочисленным огневым точкам немцев.
.....
Не выдержав артиллерийского удара, уцелевшие немецкие танки и самоходные орудия поспешили укрыться за городскими постройками.
И тогда в решительную атаку на этом участке повели свои батальоны капитан Шляхов, дважды орденоносец капитан Голосной, майор Саек, майор Мотовичев и капитан Чесноков. Артиллерия в то время перенесла огонь по немцам, укрепившимся в глубине обороны по их огневым точкам и по единственному оставшемуся у врага выходу из города.
.....
Огонь артиллерии был мощным и точным, атаки пехотинцев - стремительными и смелыми.
Вскоре же наши бойцы с нескольких направлений ворвались в город и завязали уличные бои. Дом за домом, квартал за кварталом очищали советские воины столицу Донбасса, и к полуночи немцы были выбиты из Сталино.
Страшная картина разрушении предстала перед глазами наших бойцов. Город горел. Слышались глухие взрывы. Едкий дым в безветренной ночи стелился по улицам, языки пламени вырывались из окон. В звериной злобе, отступая, немцы подожгли Сталино.
Наступившее утро еще больше обнаружило картину диких разрушении. Начиная от окраин и до центра, в городе не уцелело ни одного крупного здания. На главной улице – улице Артема – не сохранилось ни одного дома, взорваны и сожжены здания индустриального и медицинского институтов, облисполкома и обкома ВКП/Б/, больницы им. Ворошилова и многие другие.
В последние часы гитлеровцы обливали бензином жилые дома. Пламя охватило строения вместе с находившимися в них людьми. Сотни горожан погибли в огне. Дикую расправу учинили фашисты над жителями дома, расположенного около трамвайного парка. Жившие здесь женщины, старики и дети пытались найти себе спасение в бомбоубежище. Гитлеровцы забили все выходы из бомбоубежища и подожгли его.
http://pobeda.elar.ru/issues/osvobozhde
Безумовно, нацисти використовували тактику "випаленої землі", але уявити собі, що вони під артилерійським вогнем бігають і обливають бензином житлові будинки, якось складно.
Енівей, всі жертви населення уже традиційно списали на звірства ворога.
Теперішня російська армія, її військові радники серед ополченців, і теперішня українська армія виховувались саме на такому ставленню до мирних - про їх втрати можна забути, перемога досягається будь-якою ціною.
Парадоксально, що люди, які настільки люто-бєшено захоплюються подвигами тієї, радянської, армії, що використовують символ її перемоги в якості символу своїх світоглядних уподобань, в той же час критикують протилежну сторону за використання такої ж тактики ведення бойових дій. А "свою сторону" відбілюють, буцім-то "наші" не обстрілюють мирних, та ви шо.
Так що всі ці "#save donbass people" в більшості випадків лицемірство.
Втім, як і нарікання прихильників "єдиної країни" і АТО.
Міста не можна обстрілювати. Крапка. А всі, хто це роблять - військові злочинці, а ніякі не герої. Коли б це не відбувалось - в 1943 чи 2014.
Читачі мого фейсбучека уже мали можливість побачити пост на тему звільнення Києва і, що особливо цікаво, Тернополя, від німецько-нацистських загарбників. Артилерія лупила як по німецькій армії, так і по будівлях з мирними жителями, і їхні (мирні) втрати ніхто навіть не рахував. Весь історичний центр Тернополя був зруйнований ущент, каменя на камені не залишилось.
Такий тоді був підхід до ведення воєнних дій - зрештою, і в західних союзників по антигітлерівській коаліції життя мирних жителів цінувались невисоко, що вже казати про Німеччину.
Тепер згадаємо, як звільняли місто Сталіно (Донецьк) - центр донбаського регіону.
Взаимодействуя с артиллеристами, наши пехотинцы отразили пять ожесточенных контратак противника, уничтожив несколько «тигров», три самоходных орудия и сотни вражеских солдат и офицеров. На этом участке сражался за свой родной город командир артиллерийского дивизиона капитан Федоров. Его подразделение стойко отражало танковые контратаки немцев.
Восемь часов шел жаркий бой за Макеевку – последний рубеж врага перед городом Сталино. К вечеру город прославленных сталеваров и шахтеров был в наших руках. Перед бойцами открылась в огне и дыму столица Донбасса – город Сталино. Враг поспешно закреплялся на его северо-западных окраинах. Немецкие танки и самоходные орудия, выдвигаясь вперед, пытались создать мощный огневой заслон. Но из этого ничего не вышло. 7 сентября в 14 часов части полковника Антонова начали штурм города. С открытых позиций прямой наводкой ударили наши артиллеристы по многочисленным огневым точкам немцев.
.....
Не выдержав артиллерийского удара, уцелевшие немецкие танки и самоходные орудия поспешили укрыться за городскими постройками.
И тогда в решительную атаку на этом участке повели свои батальоны капитан Шляхов, дважды орденоносец капитан Голосной, майор Саек, майор Мотовичев и капитан Чесноков. Артиллерия в то время перенесла огонь по немцам, укрепившимся в глубине обороны по их огневым точкам и по единственному оставшемуся у врага выходу из города.
.....
Огонь артиллерии был мощным и точным, атаки пехотинцев - стремительными и смелыми.
Вскоре же наши бойцы с нескольких направлений ворвались в город и завязали уличные бои. Дом за домом, квартал за кварталом очищали советские воины столицу Донбасса, и к полуночи немцы были выбиты из Сталино.
Страшная картина разрушении предстала перед глазами наших бойцов. Город горел. Слышались глухие взрывы. Едкий дым в безветренной ночи стелился по улицам, языки пламени вырывались из окон. В звериной злобе, отступая, немцы подожгли Сталино.
Наступившее утро еще больше обнаружило картину диких разрушении. Начиная от окраин и до центра, в городе не уцелело ни одного крупного здания. На главной улице – улице Артема – не сохранилось ни одного дома, взорваны и сожжены здания индустриального и медицинского институтов, облисполкома и обкома ВКП/Б/, больницы им. Ворошилова и многие другие.
В последние часы гитлеровцы обливали бензином жилые дома. Пламя охватило строения вместе с находившимися в них людьми. Сотни горожан погибли в огне. Дикую расправу учинили фашисты над жителями дома, расположенного около трамвайного парка. Жившие здесь женщины, старики и дети пытались найти себе спасение в бомбоубежище. Гитлеровцы забили все выходы из бомбоубежища и подожгли его.
http://pobeda.elar.ru/issues/osvobozhde
Безумовно, нацисти використовували тактику "випаленої землі", але уявити собі, що вони під артилерійським вогнем бігають і обливають бензином житлові будинки, якось складно.
Енівей, всі жертви населення уже традиційно списали на звірства ворога.
Теперішня російська армія, її військові радники серед ополченців, і теперішня українська армія виховувались саме на такому ставленню до мирних - про їх втрати можна забути, перемога досягається будь-якою ціною.
Парадоксально, що люди, які настільки люто-бєшено захоплюються подвигами тієї, радянської, армії, що використовують символ її перемоги в якості символу своїх світоглядних уподобань, в той же час критикують протилежну сторону за використання такої ж тактики ведення бойових дій. А "свою сторону" відбілюють, буцім-то "наші" не обстрілюють мирних, та ви шо.
Так що всі ці "#save donbass people" в більшості випадків лицемірство.
Втім, як і нарікання прихильників "єдиної країни" і АТО.
Міста не можна обстрілювати. Крапка. А всі, хто це роблять - військові злочинці, а ніякі не герої. Коли б це не відбувалось - в 1943 чи 2014.
