| 9:24p |
Григорий Cковорода 
ПIСНЯ 18-та «Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» (1). Ой ти пташко-жовтобоко (2), Не клади гнiзда високо, А клади його на лужку, На зеленому морiжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе вiн кров'ю, Глянь же! Пазурi сталить! Стоїть явiр над горою I киває головою, Буйнi вiтри повiвають, Руки явору ламають. А вербички шумлять низько, Заколишуть мене в снах, Тут тече потiчок близько, Видно воду аж до дна. Нащо ж менi гадати, Що в селi родила мати? Нехай у тих мозок рветься, Хто високо вгору дметься. А я буду co6i тихо Коротати милий вiк, Так мине менi все лихо - Щасний буду чоловiк. К i н е ц ь
( Примечания и русский текст ) |