кожен день стаються неквапливі чудеса

лунають звуки, колесує музика у скроні

в цукерні продаються жовті небеса

вуркочуть тихо потяги ранкові




витає чорний запах кави у підвалах

прасують простирадла в літній дощ

пливуть газети в ріках талих

старі костели містять жменю прощ




весь транспорт твориться на фарби

для зсушених полотен фахівців

вартують їх німі худющі риби

від язикатих втоптаних котів




дахи втрачають свою денну сутність

летять у вирій з млявим комином

білки закоханих від щастя мутні

і не обтяжені життєвим почином




літають склянки, горня, попільнички

під апатичний африканський муз

вилазить Аристотель із-під пічки

автобус в ренесансі випадково вгруз




отак стається, робиться насправді

що в дерево миттєво виростає пень

і речі звичні, як сказав би Клавдій

стають противними у кожен день.


(Максим Карповець)

(Reply to this)