| Über gefallene Wehrmachtsoldaten |
[Sep. 12th, 2011|02:17 am] |
| [ | Current Mood |
| | зацікавлений | ] |
| [ | Current Music |
| | Frank Rennicke --- † Ruhe in Frieden, Opa (in der Schlacht um Stalingrad gefallen) | ] |
[Перевод гуглом на русский]
Після недавнього поста про свинство москалів стосовно перепоховання останків воїнів Червоної Армії задався питанням --- а що сталося з тими самими "стрункими рядами прямих хрестів з берізок", котрими радянська культура так любила представляти незавидну долю загиблих німецьких воїнів та незворотність їхньої поразки?
Фото звідси.
Колишній Радянський Союз ніколи не підписував міжнародних угод про охорону і відновлення військових могил, тому майже всі нерадянські військові цвинтарі тоді вважалися ворожими і підлягали ліквідації [1]
Як і варто було чекати, в радянські часи такі поховання рівняли із землею і робили на них щось суспільно-корисне.
Майже у кожному селі та містечку Західної України є поховання німецьких воїнів. Більшість з цвинтарів були знищені радянською владою. Лише у Львові відомо про чотири з таких місць.
Торік у центральному парку культури та відпочинку ексгумували 1709 останків німецьких офіцерів і солдатів. У роки Другої світової війни поруч з парком, у приміщенні нинішнього військового інституту, був німецький військовий шпиталь. Цвинтар тоді відповідно облаштували, але після війни на ньому створили парк [2]
На разі вшанування пам'яті загиблих німецьких воїнів провадиться в основному шляхом організації німецьких військових цвинтарів і перепоховання на них знайдених останків (хоча передбачене і виконується також облаштування існуючих поховань і створення пам'ятних знаків "на старому місці" за необхідності перепоховання). Правовою підставою для організації цього процесу є Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина від 29 травня 1996 року "Про догляд за могилами загиблих воїнів в Україні і Федеративній Республіці Німеччина"[3], згідно з якою Уряд ФРН поклав проведення робіт на громадську організацію "Народна Спілка з питань догляду за могилами полеглих воїнів" ("Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge"). Ця ж організація займається вшануванням поховань радянських воїнів на території Німеччини. Роботи фінансуються Урядом ФРН та коштом пожертвувань, а також участю військовослужбовців та резервістів Бундесверу. [4]
Cайт Спілки дає інформацію про організовані цвинтарі та їх докладне розташування для більшості з них на мапі. За посиланням [5] потрібно у випадаючому списку "Land wählen" обрати "Ukraine", у списку "Friedhof wählen" обрати відповідне кладовище (чи пам'ятний знак), яких, за даними Спілки, в Україні існує 17: у Києві (як я зрозумів, один з елементів меморіалу в Бабиному Яру), Віта Поштова (Київщина), Харкові, Кіровограді, Севастополі (цвинтар і окремо пам'ятний знак, наскільки я зрозумів), Львові, Одесі, Полтаві, Житомирі, Запоріжжі, Потеличі (Львівщина), Горлівці (Донеччина), Самборі (Львівщина), Верещиці (Львівщина).
Стверджується також, що подібною активністю в Німеччині займається і Червоний Хрест.
У Німеччині діють дві інституції, які займаються пошуком і перепохованнями німецьких воїнів, розповів радіо «Свобода» журналіст берлінської газети Андреас Мітц. Це пошукова служба Червоного хреста і Народна спілка по догляду за німецькими похованнями [2]
З дозволу Уряду ФРН передбачена можливість репатріації останків у Німеччину чи в іншу країну коштом заявника.
Окрім облаштування поховань, діяльність сприяє і встановленню імен солдатів та пошуку їхніх родичів, яке може бути проведене за медальйонами, копії яких зберігаються у Німеччині. [2] Технологія виявилася набагато стійкішою до часу, ніж використовувана в радянських військах. [1] За цими медальйонами також ведеться полювання "чорних археологів", хоча Спілка стверджує, що принципово не веде розмов про викуп медальйонів і останків. [6]
Втім, не обходилося і без проблем --- при побудові дороги в Харкові наявність старих німецьких поховань не зупинила роботи попри протести громадськості. [7,8,9] Покращення життя вже сьогодні, ага. До речі, чим це все закінчилось?
Крім того, деякі поховання належать і до періоду Першої світової. [10]
А ще бувають термінальні кретини отакого кшталту. Даю посилання, бо там є мапи, інакше й сенсу б не було. |
|
|
