Любимо людство, не чуле до рас і кордонів (серце кордони у нас)
Прекрасный и совершенно забытый стих, который звучит лозунгом современного либертария, а на самом деле создан забытым сейчас поэтом, в далеком 1928 году. Пора выпустить его с желтых, пахнущих тленом страниц.

Дев`ята симфонія

Любимо людство, не чуле до рас
і кордонів (серце кордони у нас).
Любимо право, не скуте булатом
і золотом, що підносить визвольні
знамена (з крові знамена у нас).
Любимо жертви вогонь, за
вселюдські ідеї запалений (щастя - 
ідеї у нас). Любимо гнів, що за
бідних потомству взиває (гнів
океану у нас). Любимо все, що
найкраще в серці світів молодому
(сонячно любимо ми!).

Олекса Влизько