Швачка

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.

Де воно знатиме, що то за доленька
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

П. Грабовський (1894)

Вам в тему социального журнализма может быть интересно :). Я случайно попала на размещенное некогда школьное сочинение ребенка. Оно в контексте вашего журнала:
ФАНТАСТИКА. ПОСТМОДЕРН
Вам, можливо, незнайоме друге слово заголовку. Постмодернізм – це пересміювання того великого, що колись було.

Ви чули, а може, навіть читали, таких великих письменників-фантастів, як Олесь Бердник, Іван Єфремов, Жюль Верн, Айзек Азімов, Рей Бредбері, Герберт Уеллс, Роберт Шеклі, Артур Кларк... Вони моделювали варіанти майбутнього. Оптимістичного майбутнього.

Олесь Бердник працював над ідеями космічного призначення людини, зв’язку людини з макро- і мікрокосмосом, про відповідальність за долю планети. Цікаво, що у другій своїй книзі «Стріла часу», написаній в 1959 році, він пророчив, що у 1961 році людина вперше полетить у космос, а в 1969 році – на Місяць. Він бачив трансформацію Людини і Землі багатомірним вогняним процессом самоочищення Планети від сплячки і невігластва.

Ви не могли не читати захоплюючих книг Жюля Верна. Більше століття його творами захоплюються діти, підлітки і дорослі усього світу. Він популяризував науку – в цікавій художній формі розповідав про найцікавіші наукові явища і відкриття, про нові, ще не відкриті людьми землі. А подорожували тими землями мужні, самовіддані і дружні герої, з уст яких, крім того, ми взнаємо про щось науково-цікаве. І до того ж, це герої, які, прочитавши записку, знайдену в пляшці посеред океану, готові тієї ж хвилини рушити хоч на край світу, щоб врятувати незнайому людину з біди. Тобто така література вчить дітей благородству. Жюль Верн, також, за багато років до того, як з’явився перший підводний човен, відправив на такому човні одного зі своїх найцікавіших персонажів, капітана Немо, в захоплюючу підводну подорож довжиною в двадцять тисяч льє.

Сьогодні така література відмирає. І першими це помітили читачі, а не мистецтвознавці. Відношення народу саме таке: мовляв, ми вже виросли з дитинства і фантастику не читаємо. Чому це відбувається? Чому багато хто вже несерьйозно відноситься до тих книжок, які колись давали людям натхнення для великих справ і відкриттів?

Раніше, в кінці ХІХ століття, а особливо, в часи Радянського Союзу, почала активно розвиватись наука і техніка. Було соціальне замовлення на розвиток. Держава видавала за свій рахунок такі науково-фантастичні книги, заохочучи цим авторів. Люди багато відкривали, а прагнули до ще більшого. Їх у цьому надихала подібна література, фантастика. Зараз у всьому світі серйозні дослідження космосу згорнені, та й на Землі зараз проводяться тільки утилітарні, а не фундаментальні дослідження флори і фауни. І тому нема соціального замовлення на науково-фантастичну літературу. Тепер фантастикою називають так звану літературу жахів. Фантастикою називають неіснуючих монстрів, вампірів та іншу маячню, вигадану хворою уявою автора, тобто його фантазії (від англ. «fantasy»). Справа в тому, що показуючи, як катастрофічно можуть розвиватись події в майбутньому, що може статись із людиною та людством, творці подібних книг начебто кажуть читачеві: лови момент, цінуй кожну хвилину, яку ти проживаєш, і взагалі – що значать всі твої сьогоднішні проблеми, що значить те, що тебе тримає на короткій прив’язі хазяїн і в будь-який момент може вигнати, що все це значить в порівнянні з тим, що може бути завтра, в порівнянні з загрозою падіння на Землю астероїда. Тобто реальне життя порівнюєтся з вигаданих задля того, щоб реальне здавалось кращим, щоб люди не думали, не боролись за свої права, не намагались зміними ситуацію на краще.

Не виростити людині крила, щоб на них летіти в майбутнє, а навпаки – відправити її в минуле, збурити примітивні пристрасті, тваринні інстинкти. Зараз пишеться не наукова фантастика, а література в стилі постмодерн, яка висміює те прекрасне, що було колись, заміняючи його огидним.

Саме це соціальне замовлення правлячого класу зараз виконує вся література і кіно жахів.
http://varjag-2007.livejournal.com/656391.html?thread=14115591#t14115591

Дякую. Я незабаром дам підбірку про Олеся Бердника.
Нагадайте мені, де стисло викладена його біографія.