Войти в систему

Home
    - Создать дневник
    - Написать в дневник
       - Подробный режим

LJ.Rossia.org
    - Новости сайта
    - Общие настройки
    - Sitemap
    - Оплата
    - ljr-fif

Редактировать...
    - Настройки
    - Список друзей
    - Дневник
    - Картинки
    - Пароль
    - Вид дневника

Сообщества

Настроить S2

Помощь
    - Забыли пароль?
    - FAQ
    - Тех. поддержка



Пишет kermanich ([info]kermanich)
@ 2007-11-09 11:20:00


Previous Entry  Add to memories!  Tell a Friend!  Next Entry
Кляса
Фото Марины КОЗИНЕЦИнтервью с писателем и поэтом Павлом Вольвачем.

"Меня читают и "братаны", и профессоры"

Андрей Манчук, "Газета по-киевски"

Павло Вольвач – один из немногих писателей, который пишет о жизни народа образным языком, вполне естественным для его героев. Его нашумевшая повесть "Кляса" – во многом автобиографичный рассказ о жизни рабочего-подростка из индустриального и русскоязычного Запорожья, временами заставляет вспомнить героев Ирвина Уэлша и Жоржа Амаду. И пока Андрухович вместе с Жаданом планируют свой донкихотовский "поход на Восток", Вольвач убедительно доказывает факт существования живой украинской прозы.

Прочитав "Клясу" и прекрасные стихи Вольвача, укрепляешься во мнении, что настоящий писатель должен расти не на богемной тусовке, а как бурьян – среди развалюх и пустырей. Может, потому у нас есть только "СучУкрЛіт", а не полноценная украинская литература?

– Почему современная украинская литература так "далека от народа"? Почему писатели и поэты практически не рассказывают о жизни простых людей с их улицы и двора? А потом обзывают этих людей "быдлом", "гопотой", и хором винят в том, что они читают российские детективы?

– Потому, что это тяжело – оперировать реальностью, подчинять жизнь литературе. Как по мне, это и есть делом писателя. Но социальный заказ сейчас иной. Мода иная. Куда легче тачать надуманные, никчемушные поделки, словесную жвачку, которая является предметом купли-продажи, и не более того. Материк современной украинской улицы просто неподвластен многим нынешним "укрписам". Ее нервная живость страшит их, безжизненных и квелых, и оттеняет творческую невзрачность. Хотя это не сугубо украинская тенденция. Развлекаловку, думаю, и в России читают массовее, чем, скажем, каких-нибудь тамошних концептуалистов. Но там они хотя бы есть, эти "новые" – люди, ищущие ответы на вызовы эпохи, пути развития для общества и страны. А у нас – подзатянувшиеся убогие "смехуечки", да, с другой стороны, заунывная песнь о "селе", которое бесповоротно исчезло лет эдак 50 назад.

– Как вы считаете, ваш роман "Кляса" могли бы прочесть сами его герои – гопники, работяги и люмпены, алкоголики, блатные и наркоманы. Жители рабочего квартала в городе Запорожье? Ведь редкий позднесоветский алкаш не был знаком с творчеством Джека Лондона или Драйзера.

– Более того – читают. И не только в Запорожье. Атмосфера окололитературного "гетто" меня всегда удручала. Вырваться за ее тошнотворные пределы – главная задача, эдакая "dream", я об этом часто говорил. И сейчас скажу: реакция человека не литературно озабоченного для меня намного важнее филологических и тусовочно-междусобоечных восторгов. Для этих, "случайных", я и пишу, и радуюсь, встречая среди своих читателей и работягу, и "братана", и профессора, и солдата. Не собираюсь ни с кем соревноваться в популярности и так называемой "успешности". Но вот по многослойности читательской аудитории – можно и поспорить. 

– А как приняли этот роман другие украинские литераторы? Какие отзывы на него были в их среде?

– Разные были отзывы, как и должно. От восторженных до критических. Впрочем, критики было значительно меньше. К тому же, они правильно все поняли – "романный мир Вольвача неукраинский, нелитературный...". Не спорю. Людей же, чье мнение для меня действительно важно, роман "прошиб". Очень разных, замечу, людей. Это и Мыкола Винграновский, и Иван Дзюба, и Оксана Забужко и Сашко Положинский, Вася Гонтарский ("Вася-Клаб"), светлая ему память, и Михаил Брыных и многие, многие другие. Причем, не только в Украине. Эрвин Ведель, профессор-славист из ФРГ, прочтя "Клясу" в оригинале назвал ее "замечательным романом". Как и Илья Кормильцев, который планировал издать книгу на русском в своем культовом издательстве "Ультра-Культура". Увы, не довелось... Честно сказать, после смерти Кормильцева я поостыл с идеей перевода. Но вот недавно "Клясу" издали в Баку, на азербайджанском языке. Сейчас с текстом работает турецкий переводчик.

– Гражданская позиция поэта, о которой мы знаем еще из русской классики, – это обязательное участие в выборах, на стороне какой-то из сил? Или что-то другое?

– "Я не знаю, хто кого морочить,
Тільки б я нагана в руки взяв,
І стріляв би в кожні жирні очі,
В кожну шляпку і манто стріляв"...

В украинской классике тоже достаточно примеров подобной позиции. И уж совсем не обязательно связанных с выборами. Скорее, речь идет о выборе, который каждый для себя делает сам. Полагаю, очень важно, чтобы "митець" не врал. То, о чем вы говорите, называя гражданской позицией, мне представляется реакцией на животрепещущие проблемы. Протестной реакцией против любой несправедливости. А ее-то, увы, в наше время хватает с лихвой.

– Нынешние политики и литераторы много говорят о патриотизме. Что означает для вас это слово? Насколько патриотичны для вас ваши стихи и проза?

– Само слово это уже так заеложено, что как-то неловко и произносить. А, может, и не надо. Надо делать дело каждому на своем месте. Какое дело? Общее. Общий проект, который изменяет жизнь большинства к лучшему и придает существованию общества смысл. Создание такого проекта, хотя бы на уровне мечты, есть первейшей обязанностью элиты. А что предлагает нынешняя украинская элита своим согражданам? Какие сверхзадачи, какую веру пытается вдохнуть, какой путь развития начертить? Да никаких. На пустыре, плохо очищенном от грандиозных руин, сколотили сарайчик, ну, дачную такую будку: для лопат, тяпок... И обещают, если все будет хорошо, построить еще и летнюю кухню – все эти занудства про "удвоение ВВП", "повышение зарплат до уровня...", про европейские "сенцы", и так далее. "Роздериротазівотність", как сказал бы Мыкола Хвылевый. А именно с великой Мечты, помимо всего прочего, рождается и великое искусство.

– Как воспринимается ваше творчество в русскоязычной среде Запорожья? Вообще, как проходит развитие украинской литературы на Востоке и Юге страны?

– Воспринимается творчество нормально, насколько я знаю. Как, скажем, и в Донецке, Киеве или Львове. Часто читают люди, которые, казалось бы, не должны дружить не только с украинским алфавитом, но и с любым другим вообще. Впрочем, это кажущаяся "дремучесть". Вы правы, вспоминая "позднесоветского алкаша", знакомого с творчеством Джека Лондона или Драйзера. Юго-Восток – это отнюдь не скопище маргиналов. Здесь мощнейший научно-технический потенциал, равных которому нет не только в Украине, а и, возможно, во всем бывшем Союзе. И в этом можно усматривать основания для возможного культурного украинского "взрыва". Потенциального, конечно. Потому что сейчас украинскость Востока дышит даже не в пол-, а в четверть легкого...

– В ваших стихах и в вашем романе часто вспоминается Нестор Махно. Что значит для вас эта фигура?

– Махно – это саднящий пример нереализованных сполна национальных потенций. Не взирая на все ошибки и дурь, Махно – не только самый пассионарный персонаж революции и гражданской войны, но фигура, вписанная в мировой контекст, нравится это кому-то или нет. По размаху, по яркости почти не уступающий Сапате или Че Геваре. Иное дело, что Нестору Ивановичу надо было думать не только о социальном освобождении, а и о национальном. Но и это давняя украинская болезнь. И даже сейчас, если ты "красный", то ты, автоматически, против буржуев-олигархов, но почему-то за московскую версию православия и русский язык, а если "жовто-блакитний", то обязательно выглядишь как асоциальный слезливый недотепа, "облако в вышиванке", ничего, кроме "мови" и "тужливих" песнопений не отстаивающий. Такая вот право-"левая" перманентная тупость.



(Добавить комментарий)


[info]sachko74@lj
2007-11-08 21:33 (ссылка)
Вольвач дійсний живий клясик.

(Ответить)


[info]gavrilaf@lj
2007-11-09 01:44 (ссылка)
Отлично! Оказывается среди литераторов тоже есть настоящие люди, а не только жаданы.

(Ответить)


[info]iryn_mykola@lj
2007-11-09 05:29 (ссылка)

Вольвач — один из немногих ныне живущих читабельных украинских писателей. Люблю «Клясу»…

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-09 06:43 (ссылка)
Кляса - зліпок з епохи.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]radiowestin@lj
2007-11-09 06:33 (ссылка)
це ж треба було так влізти не в свою тему, не розібравшись абсолютно. не сподобалося категорично. не люблю, коли ломляться у відкриті двері.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-09 06:48 (ссылка)
Дякую за змістовну критику. А що, власне, не сподобалося - кілька правдивих слів про сучкрліт? ;)

На щастя, теми в нас ще не приватизовані. Отже, будемо "влізати" в них і надалі.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]radiowestin@lj
2007-11-09 07:51 (ссылка)
та все не сподобалося. почнемо з того, що Жадану не треба ніяких походів на Схід - він там народився і живе. і пише він якраз в більшості про ті реалії, реалії розвалюх і пустирів. соціалка (замість гламуру) представлена нарівні з іншими темами - тут є і Кокотюха, і Дністровий, і навіть трошки той самий демонізуємий всіма Дереш. Портяк, Ульяненко, Ушкалов, Ірванець, Софія Андрухович, - там нема гламуру, там якраз ближче до "вулиці". так що, соррі, шукаєте те, чого нема. тільки не щоб довести, що його не існує, а якраз навпаки.

і взагалі, треба просто брати і читати, а не вестися на казочки про те, що якийсь гламурний дядько взяв трьох авторів і просуває. українське книговидання зараз, кажу як майже інсайдер, це взагалі не бізнес, і закони ринку там практично не діють. тому публіка читає таки те, що хоче читати, і це та публіка, якій в принципі впарити щось нелегко (ті, кому легко впарити, читають Донцову і Мінаєва). український видавець зараз береться за все з графоманією включно, бо не може собі дозволити розкіш відкинути потенційно продаваного автора. а далі свою думку кажуть читачі. і крім позитивних відгуків про Вольвача є і такі:

Вольвач колись був непоганим поетом. Але все має свій термін придатності. Вигорів Вольвач. Як і багато хто.
http://strongowski.livejournal.com/294152.html?thread=1569544#t1569544

як на мене, так він надто "спільчанський", проте кілька поезій файних в нього є.
http://strongowski.livejournal.com/294152.html?thread=1572360#t1572360

питати б того Вольвача: "Клясу написав? А що ще в тебе є? І чому галасуєш, перш ніж щось зробити?" Бо "Кляса" це невдала спроба Дністрового і ще гірша спроба Жадана. Про якусь художню самостійність твору для мене не йдеться.
http://strongowski.livejournal.com/246377.html?thread=1193065#t1193065

Читав я і вольвачеві вірші, і навіть рекламовану "Клясу". В "Кур’єрі Кривбасу" читав. Вірші - чорнушна силабо-тоніка з ностальґією за селом. Проза та сама, проте без силабо-тоніки.
http://strongowski.livejournal.com/246377.html?thread=1193065#t1193065

Я нічого не маю проти Вольвача, може у нього вірші навіть гарні, але
"Кляса" - то пусте. Дотого ж якось бачив його самого, мав таку неприємність: сноб, котрий забагато про себе думає і забагато несе.
http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_culture&key=1159099799&action=view&trs=-1

вольвача найбільше читав у кур’єрі кривбасу, щоправда, без фанатизму - його поетика мені чужа, проза ж - теж особливо не чіпала
http://fofka.livejournal.com/33665.html?thread=195713#t195713

мене вона вхарила не 20 десь сторінці.
http://nashe-lito.livejournal.com/227476.html?thread=2995348#t2995348

Навіщо їх поборювати? Чи є люди, готові прийти на місце цих ситуативних лідерів? Хто вони? Де їхні тексти? Це Процюк, Гуменюк, Баран, Вольвач - тоді чому їхні тексти неможливо читати?
http://www.otherside.com.ua/news/detail.php?lang=1&id=9769 (з коментарів)

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-09 09:27 (ссылка)
>та все не сподобалося. почнемо з того, що Жадану не треба ніяких походів на Схід - він там народився і живе. і пише він якраз в більшості про ті реалії, >реалії розвалюх і пустирів. соціалка (замість гламуру) представлена нарівні з іншими темами - тут є і Кокотюха, і Дністровий, і навіть трошки той самий >демонізуємий всіма Дереш. Портяк, Ульяненко, Ушкалов, Ірванець, Софія Андрухович, - там нема гламуру, там якраз ближче до "вулиці". так що, соррі, шукаєте те, чого нема. тільки не щоб довести, що його не існує, а >якраз навпаки.

Бачте, Ющенко та Ахметов теж народилися у цій країні, і дотепер в ній живуть. Але це ще не робить їх близькими до її народу.
Перераховані вами автори пишуть про вулицю так, як дітлахи з гарних родин, яким заборонено туди ходити ("в грязи валяются бомжи/ с бомжами рядом не лежи"). Натомість, Вольвач пише про неї, як людина з вулиці. Вольвач змальовує реалістичну художню картину суспільства початку 90-х років (яку не можна порівняти з неглибоким натуралістичним трілером "Пациків"). Що стосується Жадана, на мою думку (яка зовсім не є поодинокою) він спритно заповнює зіяючу нішу соціальної літератури - на жаль, за рахунок псевдосоціальних творів. Бо ж вольвачів ніхто не видає - хоча "Кляса" варта принаймні пристойного накладу та передруку у "касовому" видавництві. А скільки цікавих творів з життя того самого східноукраїнського пролетаріату не друкується взагалі лише тому, що вони написані російською мовою - тобто, мовою, на якій сілкуються у житті герої ціх творів, мільйони громадян нашої країни.

Втім, якщо ви вважаєте Дереша й Софійку Андрухович за "соціалку" та "близьку до вулиці" літературу, тоді ми мусимо констатувати, що маємо з вами різні критерії для цього визначення. Бо їхні опуси схожі на соціальну літературу приблизно так само, як помаранчеві події - на справжню демократичну революцію.

Соціальна література відсутня в Україні як явище.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]kermanich@lj
2007-11-09 09:27 (ссылка)
Маємо 5-7 мільонів гастарбайтерів - але чи знайшовся в нас бодай один Стефаник, який відобразив би трагічне явище у літературі? Чи може Андрухович щось квакнув про те, як наші бідаки-"контрабандисти" розібрали по гвінтиках його "европейський" потяг до Пшемисля? ховаючи у ньому горілку та цігарки? Чи про те, як українці їдуть в омріяну їм глянцеву Європу сховані у трунах та холодильниках - тоді як сам "метр" пролітає десь далеко над ними у комфортному літку - добре, якщо не поплювує з гори. Поодинокі художні твори про життя укрїнських заробітчан видаются майже виключно у Росії.

Маємо засилля та наступ клерікалізму - але чи є в нас бодай один Стефан Тудор, який викрив би це ганебне явище, та глибоко розкрив би корпоративні зв`язки церкви з бізнесом та владою?

Маємо епічну картину накопичення капіталу, приватизації, рейдерства, масового зубожіння та маргіналізації народних мас, розвал ЖКГ, туберкульозну пошість, селища-примари, вугільні нори на Донбасі, чорнобильський радіоактивний бізнес, тростникові плантації на Одещіні, тощо і тощо. Але чи є в нас Драйзер, Ептон Сінклер, Сінклер Льюїс, Майкл Голд, Френк Норіс, Джон Стейнбек, Джек Лондон та Джон Рід, що згодилися би копирсатися в цьому бруді? Не просто описувати кримінал, маргіналів та бомжів (наразі таке є чи не в кожному гламурному творі), я викривати соціальне-економічне підгрунтя глобального явища становлення українського капіталізму.

Маємо руїну та пустку на селі - але чи є в нас Павло Усенко, який розповів би про його глибинні соціальні протиріччя, про новітній латифундізм, кулацтво, та про виникнення прошарку сільськогосподарських робітників?

Так, Вольвач теж не вирішує цього завдання - власне, про це ніхто й не казав. Але це один з дороговказів, зя яким можуть піти інші російськомовні, україномовні, суржікомовні, бі-мовні автори. Ті автори, які не будуть належати до тонкого прошарку національної інтелигенції, яка обслуговує вітчизняних нуворішів і знаходить втіху у специфічній класовій літературі. І майже не торкається народного життя - адже і самі наші літератори переважно далекі від інтересів та проблем мільйонних народних мас.
Але ці люди придуть, і викинуть на смітник занафталінений постмодерн, який врешті добрався до нашої богом забутої богом переферії, аби прорости тут дерешами та андруховичами.

Я поважаю вашу позицію, але хочу зауважити, що існує альтернативний до неї погляд, що я його стисло виклав у цьому пості.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]strongowski@lj
2007-11-09 09:48 (ссылка)
ваш "альтернативний погляд" зветься "Інша література"

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-12 18:17 (ссылка)
а це погано?

(Ответить) (Уровень выше)


[info]radiowestin@lj
2007-11-09 17:36 (ссылка)
до бомжів не треба лягати в бруд. навпаки, їх треба з бруду виймати :)

почнемо з того, що "Кляса" перевидавалася, і перевидавалася у "Кальварії". більш пристойного і, до речі, більш буржуазного видавництва в Україні нема. а скільки цікавих творів не друкується лише тому, що написані російською - я не знаю, бо я знаю, що в Україні друкуються твори російською, і в перекладах з російської на українську теж друкуються. а деякі твори, написані українською, після того, як здобувають певний рівень популярності, перекладаються російською і продовжують друкуватися уже російською. були б тексти.

іще я знаю, що _чиста_ соціальна література відсутня як явище зараз не тільки в Україні, а й в усьому світі. в XIX-XX столітті вона імєлась, під кінець XX її уже нема ніде. ті прізвища, що тут прозвучали - прізвища не наших сучасників. і за яким дороговказом можуть піти автори, що бодай бездарно, натуралістично і в проміжках між гламуром цю тему зачіпають? і за яким дороговказом підуть нові, що от прямо зараз тільки беруться за перо? вони не будуть писати як Джек Лондон точно з тієї ж причини, з якої не будуть писати як Гомер. і я свою позицію, яка б вона не була, можу лишити при собі в даному разі.

а іще я знаю, що нувориші українську літературу не читають. взагалі ніяку, навіть ту, що нібито призначена їх "обслуговувати". нувориші, якщо і читають, то в кращому разі Мінаєва чи Робскі. і з тими гонорарами, що наші письменники отримують за свої книжки, вони б давно вже подалися обслуговувати когось по-справжньому, якби хотіли чи могли це зробити. українська література тримається на голому ентузіазмі видавців, які часто вкладають туди гроші, зароблені в інших сферах, і читачів, серед яких є різні люди - від націоналістів до тих, що просто ідентифікують себе україномовними. тут вихід кожної нової української книжки сприймається практично як свято, і вона не прочитується хіба якщо зовсім бездарно написана.

і тут в першу чергу з Вольвача треба спитати, чому з часу виходу його роману пройшло цілих 5 років, і чому тільки минулорічний демарш Гуменюка-Барана став поштовхом до Вольвачевих поїздок по регіонах з самопіаром. зрештою, щоб викласти свої твори в інтернеті і достучатися таким чином принаймні до молоді, не треба багато часу та зусиль, і можна бути зовсім незалежним від злих буржуазних видавців. а так він, по суті, спершу сам себе загнав в маргінес від маргінесу, а тоді розпльовується з тими, хто, на відміну від нього, працює, бодай так як уміє.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]i_tobi_akbar@lj
2007-11-14 09:09 (ссылка)
Чем отличается начало сказки, которую рассказывают на ночь детям
белые люди и негры?
Белые:
- В некотором царстве, в некотором государстве жил да был...
Негры:
- Ты, маленький черномазый ублюдок! Ты никогда не поверишь в то
дерьмо, которое я тебе сейчас расскажу!!

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-14 11:47 (ссылка)
і до чого це?

(Ответить) (Уровень выше)


[info]chapeye@lj
2007-11-20 11:46 (ссылка)
хороший чувак.

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-20 12:02 (ссылка)
Так.
Прохання розповсюдити картинку. http://kermanich.livejournal.com/58674.html

(Ответить) (Уровень выше)


[info]peresvit@lj
2007-11-22 16:36 (ссылка)
один з моїх улюблених поетів, "кляса" теж на найвищому місці
шо ж ти про нього пишеш, піариш? він же ж вв унсо був, нацист певно? послідовніше потрібно, послідовнику Жовтня

(Ответить) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-22 18:22 (ссылка)
Бальзак та Достоєвський були реакціонерами за своїми політичними поглядами, але їх твори блискуче відображали сучасну їм дійсність - у всіх її суспільних, класових протиріччях. Про це чимало писали Отці та Міх.Ліфшиц.

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]peresvit@lj
2007-11-25 10:59 (ссылка)
о, цікаво, невже ти вважаєш Вольвача реакціонером?

(Ответить) (Уровень выше) (Ветвь дискуссии)


[info]kermanich@lj
2007-11-25 11:04 (ссылка)
ні. Але за іронією історії, навіть реакціонери часом ідуть у авангарді культурних процесів.

(Ответить) (Уровень выше)


[info]popvi@lj
2007-12-09 12:07 (ссылка)
Нашел библиотеку детективов - 6 тысяч книг в ней! Обалдеть сколько!
Кому интересно - заходите сюда (http://www.lib-detective.info) и не пожалеете!

(Ответить)