kermanich: Тичина з нами

Тичина з нами
Обещанное для товарища Чапая. Аби він остаточно переконався, що "і Тичина колись мужиком був".

Ще й яким.

Даю здесь мои любимые вещи из "Плуга". В юности они заучивались наизусть.

ЯК УПАВ ЖЕ ВІН...

Як упав же він з коня

та й на білий сніг.

- Слава! Слава! - докотилось

і лягло до ніг.

Ще ж як руку притулив

к серцю ік свому.

Рад би ще він раз побачить

отаку зиму.

Гей, рубали ворогів

та по всіх фронтах!

З криком сів на груди ворон,

чорний ворон-птах.

Вдарив революцьонер -

захитався світ!

Як вмирав у чистім полі -

слав усім привіт.

РОНДЕЛІ. I

Іду з роботи я, з завода

маніфестацію стрічать.

В квітках всі вулиці кричать:

нехай, нехай живе свобода!

Сміється сонце з небозвода,

кудись хмарки на конях мчать..

Іду з роботи я, з завода

маніфестацію стрічать.

Яка весна! яка природа!

У серці промені згучать...

- Голоту й землю повінчать! -

тоді лиш буде вічна згода.

Іду з роботи я, з завода.

РОНДЕЛІ. II

Мобілізуються тополі

під хмарним вітром на горі...

Уже давно ми на порі,

давно всіх кличемо: до волі!

До волі, бідні, босі й голі!

не час сидіти у норі!

Мобілізуються тополі

під хмарним вітром на горі...

Гукнем же в світ про наші болі!

Щоб од планети й до зорі -

почули скрізь пролетарі,

за що ми б'ємся тут у полі!

Мобілізуються тополі...

ЗРАЗУ Ж ЗА СЕЛОМ...

Зразу ж за селом -

всіх їх розстріляли,

всіх пороздягали,

з мертвих насміхали,

били їм чолом.

Випала ж зима! -

Що тепер всім воля,

врізали вам поля,

в головах тополя,

а голів нема.

Як зчорніла ніч -

за селом світило,

з співами ходило,

берегло, кадило

безневинну січ.

ПСАЛОМ ЗАЛІЗУ. IV

На чорта вам здалася власть?

Нам дайте хліба, їсти! -

А за повстанцями ідуть,

співають комуністи.

Пождіть, пождіть, товариші,

ще будем їсти й пити.

Коли б ви нам допомогли

капіталістів бити.

Ідуть, ідуть робітники

веселою ходою.

Над ними стрічки і квітки,

немов над молодою.

Туркоче сонце в деревах,

голубка по карнизу...

Червоно в небо устає

новий псалом залізу.

ПАЛІТЬ УНІВЕРСАЛИ...

Паліть універсали, топчіть декрети:

знов порють животи прокляті баґнети!

Проклинайте закони й канцелярський сказ -

Воля! - єдиний хай буде наказ.

Воля! воля! — серце в грудях...

Знов як рабів розпинають на людях.

Знову кайдани, тюрма, й шомполи,

і слово невільне мов з-під поли.

Хто має право примусить людину?

Хто може ніч обернути за днину?

І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх

повісив за правду, єдиний наш гріх?

Паліть універсали, топчіть декрети:

знов порють животи прокляті багнети!

Проклинайте закони й канцелярський сказ -

Воля! - єдиний хай буде наказ.

ПЛЮСКЛИМ ПРОРОКАМ

До вас, казенні поети, офіціантики,

до вас моє слово, мій гнів.

Не робіть, не робіть ви романтики

з червоної крові братів!

Упивайтеся славою, винами,

взивайтесь жерцями краси, —

та не плачте, не вийте над домовинами,

як пси.

Фальшива естетика, грація

для вас навіть там, де гроби.

Що вам всесвітня федерація,

продажні натхненці, раби?

Що те братерство, коли вам еротика? -

Змовкніть, од могил одійдіть!

Революції від вас, як од нерівного ґнотика,

тільки чадить...

МІЖПЛАНЕТНІ ІНТЕРВАЛИ...

Міжпланетні інтервали!

Сонце (скрізь цей сон!), Юпітер..

А між ними не хорали -

Вітер

Марс - як бога! - Марс, Венера..

- скрізь там ждуть як бога друга:

Очі революцьонера,

Туга

Крик в міжзоряному лоні:

Ми б цвіли, пили б веселе! -

Так душа, душа в полоні,

Леле

Ми б як трави, як отави...

Так ті ж самі скрізь прокльони!

Крають серце не октави -

Нони

ІЗ ЦИКЛУ "СОТВОРІННЯ СВІТУ". ІІІ

Пустили бідних на поталу

займанщині і капіталу.

Самі ж на трон і як царі.

"Ми тут внизу, боги вгорі.

Ідіть на фабрики й копальні,

нещасні торбарі!"

Гукнули бідні: ближні й дальні!

Не телеграми привітальні,

а кулю в лоба глитаям!

Візьмім, візьмім на гострі леза!

Всім краям -

Марсельєза!

день передостанній

З «ТРИПТИХУ»

ІІІ.

Я комуністка, ходжу в "чужому",

обрізала косу. -

І Вам не соромно співати

в цей час про сонце, про красу?

Пишу до Вас, бо так схотіла.

Скажіть мені:

кому потрібні рахітичні

оті сонети та пісні?

Народу, скажете? голодним? -

Нещасна, жалка ж та рука,

що тріолетами годує

робітника.

Поки прощайте, не здивуйте -

це ж не любовний лист.

А втім скажу: Ви - сила,

і з Вас ще буде комуніст.

НА МАЙДАНІ...

На майдані коло церкви

революція іде.

- Хай чабан! - усі гукнули:

за отамана буде.

Прощавайте, ждіте волі, —

гей, на коні, всі у путь!

Закипіло, зашуміло -

тільки прапори цвітуть...

На майдані коло церкви

посмутились матері:

та світи ж ти їм дорогу,

ясен місяць угорі!

На майдані пил спадає.

Замовкає річ...

Вечір.

Ніч.

НА МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА. II

Спинились ми на "Чайці".

Васильченко з "Кармелюком",

я - з "Сковородою".

Пригадую: в ріці задумавсь місяць...

А на веранді над водою

пісні і карти круг стола:

приїхали, бач, до Тараса

од Скоропадського Павла,

од свинопаса!

Жалілися: нема добра,

а ми ж добра всім хочем.

Росію нам "собрать" пора!

Павлу послужим "между прочим",

а там...

Кривавивсь місяць по краях.

Заснув товариш мій селюк.

...а там не випустим із рук!

І враз заплакала вода...

І ні в кого було спитать:

кого ж нам на Вкраїну ждать?

- Кармелюк.

- Сковорода.

НА МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА. ІІІ

А за Трипіллям на горі

уже гримів Зелений.

Заворушилися в Таращі...

- дощі, дощі -

Пішли ми в Канів.

Вишневі вулички, базар.

Театр немов обора.

А вниз, до річки, від Собора -

все яр та яр...

Кого ж то б'ють? - І це свобода?

- Мовчи! карательний отряд

не може взяти хабара? -

Коли вже здохне лютий гад

і не душитиме народа!

Вертаємось... - Пора!

Пора! - стрічають нас на "Чайці".

Куди пора? тікать? від кого?

Підем і ми в повстанці - сміємось.

І хтось промовив:

чекайте,

отут живе ж десь Винниченко.

... Ой Княжа Гора!

височенька.

Павло Тичина. Плуг