А вот интересно, если я внештатный журналист в нескольких изданиях, мне полагаются поблажки при выдачи виз в Шенген? ;)

Останній раз в Мюнхені познайомився з паном Олексієм Вінтоняком. Пан yтримував книгарню в Мюнхені, видавництво, пережив Аушвіц - ОУНівець. 92 роки.

В Мюнхені взагалі чи не найбільша українська діаспора в Німеччині,- саме українська, а не радянська, - яка до того ж непогано зорганізована.
Там навіть розташовано Український Вільний Університет, який офіційно визнано приватним університетом з академічними правами.

na zhal, ce vse praktychno u mynulomu. stari banderivci dozhyvajut svogo viku, molodi svoim ukrainstvom ne nadto perejmajutsa. "Dvijkariv" i melnykivciv praktychno ne zalyshylosja.

UVU nezabarom mae namir prodaty svoe shykarne prymishennja i ne fakt, sho bude dali isnuvaty.

Я чомусь думав, що в Мюнхені справи значно краще...:(
А таку саму ситуацію спостерігаю і в громаді Штуттгарта: старі трохи шевеляться, молодих це особливо не цікавить. Ми невіть 2006 року під час чемпіонату по футболу ледь невеличку купку змогли зібрати, аби гуртом вболівати за наших хлопців...
Хоча українців досить багато - хоча б тих дівчат, що тут заміж повискакували за бюргерів, але вже з часом або знімечилися, або (ще гірше) зрусифікувалися.
Сумно...

На Цеппелінштрассеце колись була редакція газети "Шлях Перемоги". Я пам"ятаю, що коли прийшла працювати у Київ у цю газету, то на ніжках стола були металеві набойки із мюнхенською адресою попередньої редакції. Ми ще жартували, що сидимо за столом, за якими працював Бандера

cilkom mozhe buty ;)