Сьогодні знову був на лекції свободи пам'яті Олександра Кривенка. Згадав минулорічну.
А потім згадав сумний випадок з сьогодення. Наша (УКУ) журналістка пересилал у львівські ЗМІ інформацію про лекцію свободи і т.п., а одна з молодих журналісток одного з видань наївно запитала, а хто такий Олександр Кривенко? Звичайно, вона могла цього не знати, бо може не читала старий Поступ чи Пост-Поступ, не цікавилася розвитком сучасної української журналістики, але ЩО ЇЇ НАВЧАЮТЬ НА ТОМУ ЗООЛОГІЧНО-ПІДЛАБУЗНИЦЬКОМУ ФАКУЛЬТЕТІ ЛНУ?
Нешодавно була програма на обласному каналі, який я називаю "12 століття продакшин" або "джинсовою мануфактурою", в якій багато говорилося про свободу слова, про тиск влади і т.п. Професор з журналістики закликав майстрів пера служити "національній ідеї" (я дурненький завжди думав, що журналіст має служити пошуку істини). Але ніхто не сказав про відповідальність журналіста перед суспільством, якими будуть наступні покоління, сформовані під впливом сучасних ЗМІ з їх прокладко-шейканутими цінностями... Каламбурно якось, але вже як є...

того вечора він приїхав до нас в Могилянку, в Староакадемічний, була чиясь презентація, виступав, до кінця не залишися, поїхав