Всю владу Саакашвілі!
Написано для тижневика "Главред"

Перше, що я зробив після оголошення результатів парламентських виборів, поїхав на проспект Руставелі. Є такий безпомилковий індикатор грузинської політики – якщо на центральній вулиці неспокійно, щось буде. Цього разу – і у четвер, коли стали відомі попередні результати волевиявлення, і у п’ятницю – коли було оголошено, що партія президента Михаіла Саакашвілі «Єдиний Національний Рух» не просто перемогла, але й отримала конституційну більшість, тут тихо. Жодних пікетів, навіть вічні «звіадисти», які роками не покидають насидженого місця на сходах Будинку уряду, десь поділися.

Натомість гамірно як у вулику на виділеному мерією для протестів клаптику землі перед Палацом спорту, де зібралося кілька тисяч опозиціонерів і просто цікавих до політики. Негусто, якщо слухати місцевих таксистів про те, що вибори всуціль сфальсифікованими. Доказів фальсифікації втім не наводять. Логіка тут така – у владців є гроші, чого ж не купити вибори повністю?... Чути традиційну лайку на адресу «політичного терориста Саакашвілі».

Один із чільних опозиціонерів Каха Кукава пригрозив «всенародним повстанням». Як і багато інших заяв – це блеф. Немає нині в Грузії революційної ситуації, коли «верхи» не можуть, а «низи» не хочуть… Так, чимало грузинів взагалі розчарувалися у великій політиці і не пішли на вибори – явка не є високою, близько 55 відсотків. Обіцяють стояти до кінця, поки президент не піде, але ввечері всі розходяться по домівках. «Режим», звичайно, «тоталітарний», але вечерю з вином ніхто, на щастя, не скасовував…

Особливістю цих виборів було те, що і влада, і опозиція вважали, що прийшов саме їхній час. Оскільки січневі президентські вибори були піддані критиці як нечесні й недемократичні, головну битву проти Саакашвілі було відкладено на травень. Влада настільки була переконана в своїй перемозі, що не стала переносити на потім переїзд Центрвиборчкому в нове приміщення за пару днів до виборів. Відчували (чи знали?), що все і так буде добре.

Цього разу 3,5 млн. грузинських виборців обрали менший за кількістю законодавців парламент. Лише 150 депутатів. Народ хотів, щоб «нероб» і «болтунів» стало менше – ну, от і маєте. Місць менше, боротьба за мандати запекліша. Половина парламентаріїв обиралися за партійними списками (ЦВК зареєстрував 9 політичних партій і три виборчих блоки, з яких два іменні – це до слова, враховуючи чи не головний тренд української політики), половина – за «мажоритаркою». Правом висунення в округах мають лише зареєстровані в загальнонаціональному окрузі партії та блоки.

Головна боротьба, за оцінками всіх експертів, мала йти між правлячою партією та різношерстою компанією на чолі з екс-кандидатом у президенти Леваном Гачечиладзе. Вже сама її назва говорить про неабиякий креатив борців з «режимом Саакашвілі» -- «Об’єднана опозиція: Національна Рада, Нові Праві». Чим вони думали, бо цей вінегрет слів мало щось говорить пересічному виборцеві?...

За даними ЦВК Грузії, які оприлюднені на момент підписання статті в друк, пропрезидентські «націонали» отримали 71 місце з 75-ти в одномандатних округах. Два місця – в «опозиціонерів», два – у республіканців. Показово, що найбільш харизматичні опоненти президента безславно програли там, де мали, як їм здавалося, повну підтримку – на своїй малій батьківшині. Так, лідер лейбористів Шалва Нателашвілі осоромився в містечку Душеті, глава Республіканської партії Давид Бердзенішвілі – в рідній Аджарії, а один із синів першого президента незалежної Грузії Константіне Гамсахурдіа – в Абаші. Але найбільш ганебно програв опозиціонер № 1 Леван Гачечиладзе – його в окрузі на тбіліській околиці випередила жінка-будівельник Русудан Кервалішвілі. Вона пообіцяла знести в районі «хрущоби» і побудувати нове житло. І люди їй повірили. І бачачи сотні кранів і тисячі будівельників на вулицях якось віриш – таки побудує.

За партійними списками, партія Саакашвілі набрала трохи більше 59%, її головні опоненти – лише 17,6%. Поріг для проходження в парламент, який складає 5%, подолали ще християнські демократи (8,6%) і популістська Лейбористська партія (7,5%). Для порівняння екзит-пол показав: «націонали» -- 63% голосів, а партії опозиції – трохи більше 14-ти.

Сенсацією цих виборів стало третє місце ще одного опозиційного проекту «Гіоргі Таргамадзе – християнські демократи». Тут якраз все було правильно прораховано – перший номер списку – чи не найбільш авторитетний тележурналіст, директор інформаційних програм телекомпанії номер один «Імеді», який під час її розквіту робив дуже популярні передачі, та християнська ідея, близька багатьом грузинам. Чимало оглядачів у Грузії вважають, що за Таргамадзе є непогане політичне майбутнє.

Після оголошення результатів виборів опозиція оголосила про свою перемогу з різницею в три відсотки. Це теж одна з непорушних традицій грузинських виборів. І що тепер вони робитимуть? На це наразі неможливо дати якусь певну відповідь. Вони самі не знають. Масові протести у переддень Дня незалежності нереальні, як не вийшло змобілізувати прихильників після президентської кампанії через Різдвяні свята. Батоно Нателашвілі вже заявив, що його підопічні розглядають питання здачі своїх мандатів (їх 21). Ну, це навряд, кращої трибуни для боротьби з «клікою Саакашвілі» не знайти. І медіа-підтримка завжди знайдеться. Журналісти тут слів не добирають, стаючи по факту завжди по якийсь бік політичного протистояння.

Саакашвілі – найкращий з учнів самого себе. Після непростої перемоги на січневих президентських виборах, він зробив радикальні висновки. Була проведена чергова ротація владної команди, чиновники з негативним рейтингом і ті, щодо яких були підозри щодо корупції, були звільнені. Він суттєво підняв пенсії – мінімальний її розмір тепер складає 70 ларі, вибивши козирі опозиції, яка галасувала – мовляв, він займається дорогами і інвестиціями, але забув про, перефразуючи президента Ющенка, «маленьких грузинів». На його ж користь спрацювало чергове напруження з Москвою, підготовлений пакет пропозицій щодо мирного врегулювання в Абхазії, авторитет реформованих правоохоронних органів і армії тощо.

І результат не забарився – 120 зі 150-ти місць у законодавчому органі належать його прихильникам. Це конституційна більшість. Проте, сам Міхо ніби й не має намірів щось конституційно міняти. Це якраз його опоненти замість реальних, приземлених реформ спрямували сили і гроші на промоцію ідеї конституційної реформи. Наслідком чого має стати парламентська республіка. Виборець оцінив безглуздість ідей Гачечиладзе і Ко – одні не пішли на вибори, інші перехрестились й проголосували за Мішу.

На 13 дільницях вибори скасовано. Самому довелося бачити підписи членів комісій на чистих аркушах паперу. Але всього в країні є 3500 дільниць. Тож, на загальний порядок результатів це не вплине. Громадські організації ще готують звіти, але на диво позитивною була оцінка російських спостерігачів, очолюваних головою комітету Ради Федерації РФ з питань СНД Вадимом Густовим – «Яких-небудь серьйозних порушень нами зафіксовано не було. Абсолютній більшості грузинів були створені всі умови для вільного волевиявлення». За виборами стежили представники 49 міжнародних організацій, від місії ОБСЄ до делегації українського Центрвиборчкому.

Втім, російські газети не побрезговалі??? використати нещасний випадок, який стався у день виборів. У Цаленджихському районі було вбито чоловіка на прізвище Кациа. Він до виборів, як з»ясувалося, підпрацьовував агітатором опозиційного блоку. Піднявся гвалт, мовляв, ось воно звіряче обличчя демократії по-грузинськи. Але правда полягає в тому, що це сталося внаслідок побутового конфлікту із сусідом, раніше засудженим за згвалтування. І вбито було нещасного з рушниці – посеред білого дня. Поліція оперативно затримала кримінальника, який тепер нескоро побачить свободу.

Дечому з грузинського виборчого законодавства варто й повчитися. За вимогою закону, не пізніше 14 дня з моменту обрання до парламенту депутати зобов’язані надати в Центрвиборчком офіційну медичну довідку про те, що народний обранець не вживає наркотики. Причому, це обслідування можна пройти не аби де, а тільки в ліцензованій установі, яку спільно визначають у ЦВК і Міністерстві охорони здоров»я. Не буде довідки – не буде мандату.

Грузія – багатонаціональна країна. Цікаво, що в місцях компактного проживання нацменшин – зокрема, в населеному вірменами Ахалкалакському районі, та Марнеулі, де переважає азербайджанське населення, виборці мали можливість голосувати бюлетенями, надрукованими рідною мовою. Але тут виникла цікава проблема – грузинські азербайджанці погано розуміють літературну мову та ще й на латиниці, бо коли вони вчились у школі, їх навчали кирилицею.

Керівник Групи європейської стратегії з Києва Дмитро Потєхін, який консультував громадську організацію «Багатонаціональна Грузія», оцінює голосування на національних околицях Грузії як проблемне. «Скажімо, Квемо-Картлі та Самцхе-Джавахеті вибори традиційно відбуваються з ускладненнями. Це не дивно, адже ці регіони майже не інтегровані в єдину Грузію, а грузино-осетинський конфлікт зовсім не сприяє просвіті виборців. На жаль, ані влада, ані опозиція досі не запропонували реалістичну політику щодо національних меншин, які в окремих регіонах становлять до 90 відсотків населення. Низька громадянська інтеграція нацменшин становить загрозу безпеці Грузії, якою користатимуться популісти не тільки за межами країни. Грузія заслуговує на краще».

…У Тбілісі все як завжди – гамірно, яскраво, смачно. Тільки більше ніж зазвичай робітників, які ремонтують фасади. Це символічно – перебудову Грузії очолює колишній мер Тбілісі. Перед Будинком уряду почали будувати дерев»яні настіли – 26-го травня Грузія відзначатиме черговий день відновлення державної незалежності. Буде й військовий парад. Каталікос-Патріарх всієї Грузії Іліа ІІ закликав весь народ до молитви за мир, єдність і благополуччя.