О поэзии. Тарас Федюк
Обычно мой дневник ведётся на русском языке, но тут вот захотелось запостить подборку украинского поэта - в той же серии, что и ранее:

http://lugovskaya.livejournal.com/489568.html - Дмитрий Быков
http://lugovskaya.livejournal.com/490618.html - Бахыт Кенжеев
http://lugovskaya.livejournal.com/495396.html - Юрий Михайлик
http://lugovskaya.livejournal.com/610684.html - Евгений Лукин
http://lugovskaya.livejournal.com/638048.html - Карен Джангиров


Тарас Федюк
* * *
з-пiд уламків твого рок-н-ролу: бітлз квін
бачишь плече стареньке - жовтень але листопад -
бачишь з плеча злітає з темними кігтями він
в клин що летить з лапландій
                        чи півстоліття назад

крапля стече з капелюха
                  зіркою в лоб коня
і розіб'ється об гудзик плаща - ковзнувши холодним кашне
я уже все пройшов ще трохи парком алеєю навмання
(коли прийдуть сміятись з мене - вже не буде мене)

а поки що стовбур холодний і жовтий розгублений кеш
а поки що ця прогулянка і навіть цигарочка ця
можешь купити песика - не вівчарку - вівчарки не переживеш
а той хто з плеча злітає - тепер злітає з лиця

трохи зігнутись
            білка
                        морду в долоні кладе
довті горішки нігтів запах кави і книг
трудів немає і днів немає майже уже ніде
а те що біліє назавтра в небі у кращому разі - сніг

* * *
біля останньої церкви попросиш - і осінь подасть
що ти попросиш і що вона осінь подасть і забуде
і молоденька коза що віршує - можливо останнє зі щасть
вже не зігріє якщо навіть зможе якщо навіть буде

перебираєш своїми словами вуста і своїми вустами міста
клітка маленька як старість а старість як море велика
тільки погодься спинись напиши їй листа
і зрозумієшь
      а ти підписав написав і покликав

вийдешь узвозом андріївським так як і хочеться вниз
довго і вниз - це життя
                  і граніт під ногами
голуб злітає
            і падає долу карниз
разом з травою на ньому і грецькими разом богами

не завуажуеш
            лічені кроки
                        і треба дивитись на них
треба торкатись плечем галерей торгашів порожнечі
треба униз і спинятись немає дурних
знаємо хто і які покладе тоді руки на плечі

музика грає в кав'ярнях - весела і тиха вона
легше іти
      і від музики осінь тріпоче
хочешь якщо розібратися добре - дорога одна:
вниз вздовж узвозу
                  уверх вздовж узвозу хто хоче

ти вже не хочеш - ...у небі кружлюячий грак
три аметисти медалі монет і хрестів купороси...
і унизу майже зовсім як підсумок - сивий жебрак
що він візьме
            якщо раптом дійдеш і попросиш?

* * *
тоді я любив розтирати в долонях полин
тоді ти любила мене
                  і між пальців у мене гойдалась
сорочка зав'язана на животі невеликий туман із долин
і зірка велика - венера чи інша - а потім не стало

і очі твої і спориш і холодна щосили щока
і гавкіт собак за селом що антонівка звалося строго
сорочка зав'язана на животі була біла
                              а отже марка -
зелене зелене зелене червоне дорога

відмотую стрічку розриви і якість така
що важко вловити сюжет
                        а фінал обірвало
і сам і живеш і полин розтирає рука
його залишилось у світі де хочеш навалом

і просиш себе не вертатись ніколи туди
шукаєш відряджень аби не черкаси і сміла
і серце спиняється - хоче уже назавджи -
червоне червоне червоне червоне
а біле

* * *
вже нікому ці двері крім себе не одчиню
блискавки ходять києвом - ноги як у далі -
в попільничці ще часом буває трохи вогню
трохи букв ще часом між попілом на столі

телефони вимкнені
            чи увімкнені -
                        все одно
не дзвенять соколики - як зарізані -
                              не дзвенять
телевізор важко жує то дикторку то кіно
п'ятдесять соколику - як зарізанний -
                              п'ятьдесять

і не клич бо прийдуть тобі поморщені і старі
про хвороби бу бубабу казати і вип'ють все
а єдину ти загубив навік між її морів
увімкнув: дассен
            поспівав дассен
                              і помер дассен

у сусідів п'ють і питають пісню ой чий то кінь
а чого питати - стоїть коняка і хай стоїть
не покинь мене - все що кинуло - не покинь
ні на мить тепер уже
                  ні на мить тепер уже
                                    ні на мить

* * *
ресторан був районний і звався "супутник" але
сигарета біла "стюардеса" коньяк називався чотири
зірки
      років сімнадцять
                              цукерка світилась суфле
і життя починалось відсутністю повної міри

ще нескоро присниться вночі мертва мама і сніг
або виклює губи розгублених віршиков зграя
мотоцикли чекали нічних самогубців своїх
наших рук і дівчат і впечатанних в землю сараїв

наших битих гітар що не знали ні лорки ні нот
наших тихих пісень про мальчішечку і прокурора
ще нескоро тебе продадуть за п'ятьсот чи шістсот
еврів
      ті які поруч стояли ще вчора або позавчора

але як ледь здригався коньяк як звивався і як собі цвів
як темнів коли вже наливалось у склянку багато
як акація пахла всіма колючками і слів
не було і не треба: камоенс камю кавабата

біле плаття тремтіло між вуст і заглушених "яв"
і помада червона темніла обличчям розтерта
але тихо автобус на автовокзалі стояв
і водій іще спав
            він був циган
                              година четверта

* * *
я прокинувся від головного а отже тупого болю
головне тепер випити пігулочку спазмалгону
прочитати молитву тиху на понищення алкоголю
...тебе нема тебе не було тебе не буде до скону

тебе я придумав увечері вчора - не далі -
тоді я хотів ще придумувати це і таке інше
але звідки ці розсипані покотом на підлозі коралі
і ці підозрілі розсипані де попало як вірші.

Цифри на папірці семизначні - либонь номера телефонні
які записала напевно та якої нема не було і не буде
які крутити - все одно що крутити пальцем побіля скроні
бо результат той самий: тебе немає усюди

а далі - місто яке трамваями і сабвеями зранку морили
шурхіт машин виповзає із-під гардинних китиць
все що було - разом з пам'яттю та і надією разом - згоріло
головне теперь правильно попелом розпорядитись

-----------
Вот интересно, вспомнит ли меня сейчас Тарас Алексеевич? Когда-то, когда компьютеры были маленькими, дискеты большими, а я училась в 8 классе, он был первым человеком, кто учил меня писать стихи - в литклубе "Дебют" при Одесском отделении Союза писателей...