Костя's Journal

3:18pm: Пресс-конференция Татьяны Таировой-Яковлевой, директора Центра по изучению истории Украины СПбГУ.

via kiur_ua@lj

Чудова ілюстрація до тієї прірви, що відділяє істориків від більшості населення, яке черпає історичні "відомості" виключно з вуст політиків та з жовтої преси.

Також прекрасна ілюстрація до поширеної в Україні думки про "повальну заангажованість та ворожість по відношенню до нас російських істориків", яка (думка) теж виникає виключно на підставі промов політиків та жовтої преси.

11:02pm: 2004-2009
Тим, хто зараз сприймає антиукраїнські настрої з Півночі як "варваризм", "одвічну ворожнечу" і т.д., тобто всім, хто абсолютизує україно-російські відносини 2004-2009 рр., хотілося б нагадати літо-осінь 2004-го року і наше абсолютно некритичне і абсолютно нелогічне ставлення до подій, що відбувались. Час, коли гору взяли інстинкти (мова не про те, добре чи погано ми тоді робили, мова лише про саму ситуацію).

А тепер уявіть, що той інформаційний фон, в якому ми тоді жили, не знайшов би свого логічного завершення (перевибори, інавгурація), а розтягнувся б на п'ять років - довгі п'ять років жорсткої агітації через засоби масової інформації. А до того ще уявіть, що немає двох полюсів всередині країни, що нам не доводиться щодня їздити в одному громадському транспорті, жити, вчитися, працювати з тими, хто знаходиться "по той бік", і ми не маємо можливості щодня казати "ну, знаєш, то все єрунда, давай краще по пиву".

Уявіть, що "інший полюс" - за колючим дротом державних кордонів, а пресинг ЗМІ - тотальний і безальтернативний.

Хіба не можна зрозуміти всіх цих людей? Хіба ми б не поводились так само?


Що, звичайно, ніяк не відміняє того, що на будь-які прояви ксенофобії і міжнаціональної ворожнечі між двома, що б там не було, дуже близькими народами, треба ставитись негативно і, якщо можливо, їх присікати.