|
[08 Feb 2012|04:23pm] |
|
вперше за N років на роботі багато української мови — в коридорі, за дверима офісу, працює будівельна бригада (ламають стіни), десь півтора десятка хлопців. харків такий харків. печаль.
|
|
| невеселі роздуми про ретроградство |
[07 Feb 2012|10:43am] |
Не виходить з голови. Передивився конспекти (виписки й цитати зберігаю в Google Docs, щоб мати можливість користуватися ними незалежно від місця перебування) — з Андерсена доволі багато цитат, перечитав, але повністю відновити у пам'яті структуру й зміст книжки не вдалося. Згадав, що обидві книжки, які "забулися", читав з читалки (паперових версій давно немає у продажу). Sony PRS-600, з тач-скріном, дозволяє зручно виділяти потрібні місця стилосом і потім повертатися до них через "нотатки". Але сприймання тексту (а надто великого за обсягом тексту) суттєво відрізняється від сприйняття паперових версій. Книга, як фізичний об'єкт, залишає у пам'яті додаткові мітки, за якими пригадуються й знаходяться потрібні місця у книзі: "це було десь посередині", "ближче до кінця", "після цієї ілюстрації". Коли гортаєш паперові сторінки, підключається тактильна й візуальна пам'ять, текст є книгою, а не самим лише текстом. Натомість електронна версія не залишає по собі відчуття цілості, структурованості, остаточної завершеності. Тексти змінюються, книга залишається та ж сама.
Зайве казати, що у подібних особливостях рецепції тексту на початку ХХІ ст. немає нічого доброго.
|
|
|
[05 Feb 2012|12:57pm] |
Окремі тексти, здається, присутні в сучасній українській гуманітарній літературі самодостатньо і не потребують уваги до себе безпосередньо.
Скажімо, минулого року _нарешті_прочитання_ "Орієнталізму", "Уявлених спільнот" і "Винайдення традиції" ніяк не збагатило особистий арсенал уявлень про світ, а фактичний зміст перших двох взагалі було забуто вже на наступний день/тиждень по прочитанню. Через що я навіть хвилююся, бо "так же ж не можна!"
|
|
| Вгадай університетський підручник за лексикою! |
[26 Jan 2012|01:28am] |
Яка книжка містить наступні вирази:
"пихаті сноби"
"підступливі і боягузливі торгаші"
"брехун і хитрун"
"грабіжницька імперія"
"любі друзі"
|
|
| захаває україну |
[22 Jan 2012|01:04am] |
Серед іншого Портніков розповів про те, хто фінансує TVi (про шо, може, всі знали, а я один - нє). Виявляється, це якийсь російський олігарх, прізвища не запам'ятав, колишній співвласник ЮКОСа. Точніше екс-російський, на час арешту Ходорковського перебував у Лондоні, тому спасібо что живой, і досі десь там. А тівіай - комерційний проект, і олігарх хоче не тільки відбити бабло, але й заробити грошей.
це в тєму про те, шо страшний російський бізнес захаває україну і не буде україни, ага.
|
|
|
[21 Jan 2012|11:20pm] |
Ходив на презентацію нової книжки Віталія Портнікова "Тюрма для янголів".
Віталій чудовий. Не сказав нічого, що б не було правдою.
|
|
|
[16 Jan 2012|11:36pm] |
давно хотів спитати
це тільки на східняцьке вухо словосполучення "Визвольні змагання" звучить більше як щось зі спорту аніж з історії?
|
|
|
[06 Jan 2012|12:38am] |
Новорічної ночі я бухав на самоті мав насичену культурну програму, і, доки по tvi (навіки слава інтернетам і онлайн-трансляціям) не розпочався концерт-триб'ют Братів Гадюкіних, якого я раніше не бачив, бо останні місяці провів у безперервних пошуках-втратах-знаходженнях-себе-стражданнях-мєтаннях-і-таке-інше, так от, доки він не розпочався, встиг прочитати дві поетичні збірки, які, разом з іншими корисними книжками, завбачливо придбав до свята.
( роздуми над сплюндрованим Новим Роком )
|
|
|
[01 Jan 2012|12:56pm] |
з приводу цього:
Якби в Україні був кінематограф, файно було б зняти драматичну гостросюжетну (з елементами детективу, ясне дєло) кіношку про СВУ.
Три сюжетні лінії. Перша, другорядна, — наш час, якийсь архівіст вирішує "раз і назавжди" розібратися, чи існувала організація. Пізня осінь, темні архіви, лише частина потрібних документів, і, відтак, — багато неясного, білі плями, "правда" відкривається поступово.
Друга лінія, теж другорядна — 30-й рік, процес, обвинувачення, захист, міміка облич підсудних, що постійно переривається
Третьою лінією, основою — рік до початку процесу, уривки з життя головних героїв (обрати кількох, про всіх учасників процесу не треба). І тут уже весь голівуд — шалене кохання, підступна зрада, жорстока помста, вбивства, стукачі й сексоти, любов до батьківщини.
Глядач має відчувати, що йому видно більше, аніж розкопує архівіст, він має підстрибувати з місця в кінозалі й кричати йому - "дивись, дивись, он він - зрадник!", або "ніііі, вона не винна, йолопе!". Міміка присутніх на процесі натяками дає зрозуміти хто ж є хто і що відбулося насправді.
На головне питання — "чи існувала СВУ" — відповіді за браком документів, зрештою, не знаходиться. Та воно вже й не конче треба глядачеві, вимученому виром подій, якому ще доведеться вийти з кінозалу з важким усвідомленням того, що на героїв стрічки чекає прикрий кінець.
|
|
|
[31 Dec 2011|11:53pm] |
Жадан у поміч
За всіх, хто тримався, і всіх, хто відмучився,
За тих, хто не здався, і тих, хто не ссучився,
За всіх насторожених, але не переможених,
За всіх своїх і за кожного з ворожих!
З Новим Роком!
Будьмо!
|
|
|
[27 Dec 2011|11:44am] |
|
Вважайте мене буржуазним націоналістом, але не відчуваю жодної симпатії до мітингуюючих у Росії. Ну, тіпа, а де мої/наші вибачення за ті тонни лайна, якими мене/нас закидували звідти під час помаранчевої? Де моє/наше "ми билі не прави, прастітє" і т.д.?
|
|
|
[27 Oct 2011|05:28am] |
сходив на лекцію
від нудьги рятував лише паралельний переклад українською, який всі присутні, які не знали німецької, слухали в навушниках: "після жовтневої революції ющенко почав утілювати цю ідею в регіонах"
тональність подальшої дискусії була очікуваною — під завісу якась жінка розповіла пані професору, що у нас всі досі недоїдають, і якщо вона не вірить, то завтра їй дадуть машину і провезуть по селах. а також дякувала за те, що ви там у європі за нас думаєте. amen.
|
|
|
[12 Oct 2011|08:58am] |
друззя,
те, що відбулося вчора, хоча й не стало несподіванкою, але, так би мовити, на символічному рівні підтвердило, що закрити можна кого завгодно і на скільки завгодно років, аби була чиновницька воля (не згадуючи вже про те, що нас усіх можна безкарно вбити, покалічити, переїхати машиною тощо).
також варто сказати, що мєнтовскій рекєт з приходом януковича і зміною всіх ключових (і не тільки ключових) посад вийшов за межі неофіційного суспільного договору, встановленого за останні 20 років (наїзд - відкуп - працюєш далі) і являє собою тупо бєзпрєдєл (наїзд - відкуп - все одно ідеш під суд).
те, що відбувається з обміном валют, теж пахне чимсь недобрим, ще не знаю чим саме
коротше, наче плазуна з підніжжя піраміди маслоу мене дуже хвилюють лише дві речі: а) особиста безпека і безпека рідних, близьких, і взагалі всіх оточуючих; б) можливість заробляти бабло без страху, що його будь-якої миті можуть забрати.
відтак, питання: що, млять, із цим робити? і варіанти відповідей (дуже прошу вас надати свої варіанти, бо у мене щось не густо):
а) еміграція;
б) ваш варіант.
|
|
| Лев Крицман |
[09 Sep 2011|05:38am] |
Лев Крицман, крупный ученый-марксист, исследовавший крестьянство в послереволюционные годы, заявлял, что на самом деле в 1917 г. произошли две революции - городская (социалистическая) и деревенская (буржуазная или антифеодальная), имевшие различные, прямо противоположные цели.
Линн Виола. Крестьянский бунт в эпоху Сталина. С. 26
Віола дає посилання безпосередньо на книжку — Пролетарская революция и деревня. 1929.
Хтось читав Кріцмана?
|
|
![[info]](http://lj.rossia.org/img/userinfo-lj.gif)