: Інтелектуали й відповідальність
В продовження теми.
Андрій Портнов про стан сучасного інтелектуального середовища в Україні:
Чесність - понад усе!
Що ж до теми "противсіхів", яка періодично закипає в нашому болоті, і якій певною мірою присвячено статтю, то вона розв'язується дуже просто. Відсутність чіткого розуміння власних вимог до влади (у свою чергу - через відсутність власної візії майбутнього країни, яку вони мали б нав'язувати, долучаючи до своїх вимог широкі верстви населення) призводить до того, що вибір інтелектуалами робиться абсолютно на тих самих засадах, на яких робиться і мільйонами наших співгромадян - "наш / не наш", "хороший / поганий", "хоча б вміє розмовляти / зато хозяїн". А в цьому випадку, зрозуміло, абсолютно байдуже, чи врешті решт віддано голос за сердешних, чи за блакитних, чи проти всіх.
В продовження теми.
Андрій Портнов про стан сучасного інтелектуального середовища в Україні:
[Упомянутые тексты] иллюстрируют все более очевидную в сегодняшней Украине тенденцию общественно небезопасной и интеллектуально бесплодной радикализации публичного пространства, в котором все меньше места для спокойной, ответственной, рефлексивной позиции. <...>
Не вызывает сомнений, что мы (т.е., люди, задействованные в интеллектуальных сферах жизни Украины) не справляемся с критической функцией ни по отношению к государственной политике (будь то политика Ющенко или Януковича), ни по отношению к собственному цеху (имею в виду процветание плагиата, пустословия, кумовства, урапатриотизма).<...>
[Тексты] отражают остроту настоящих проблем: закрытость интеллектуальных элит, катастрофическую нехватку конкуренции идей, разорванность контактов с международным интеллектуальным сообществом, безответственность интеллектуалов, их растерянность в мире массовой культуры и массовой политики.
Чесність - понад усе!
Що ж до теми "противсіхів", яка періодично закипає в нашому болоті, і якій певною мірою присвячено статтю, то вона розв'язується дуже просто. Відсутність чіткого розуміння власних вимог до влади (у свою чергу - через відсутність власної візії майбутнього країни, яку вони мали б нав'язувати, долучаючи до своїх вимог широкі верстви населення) призводить до того, що вибір інтелектуалами робиться абсолютно на тих самих засадах, на яких робиться і мільйонами наших співгромадян - "наш / не наш", "хороший / поганий", "хоча б вміє розмовляти / зато хозяїн". А в цьому випадку, зрозуміло, абсолютно байдуже, чи врешті решт віддано голос за сердешних, чи за блакитних, чи проти всіх.