| без назви |
[28 Nov 2010|12:29am] |
Особистісний вимір будь-якої проблематики в нашій країні зазвичай аналізується і висвітлюється найменше, а тому завжди залишається поза увагою. Неувага до Людини продовжує бути характерною ознакою України, попри всі балачки про демократію, права людини і західні стандарти. Проблема пам'яті про Голодомор не є виключенням. І мова не про конкретні долі загиблих, а про нас, сьогоднішніх, про нас молодих зокрема.
Більшість свічок 27-го у моїй стрічці друзів - у галичан, і це не дивно. Залишимо поза увагою роль пам'яті у формуванні ідентичності, давайте подивимося на Людину. Тож, чому галичани? Тому що співчувати чужій трагедії (і за це їм низький уклін, не подумайте нічого поганого) значно легше, ніж, по суті, народжувати власну. Чужу - в особистому вимірі, тобто не пережиту власною родиною.
Чому умовні Схід, Південь і Центр так мало пам'ятають і так мало вшановують загиблих?
( Read more... )
|
|
| Сором |
[11 Sep 2010|01:24pm] |
У справі Забілого, окрім очевидних висновків (наступ авторитаризму і чергове підтвердження того, що ці люди реально дебіли) та конспірологічних теорій (казковий подарунок своїм партнерам зі "Свободи" перед виборами - хтось озвучував уже цю версію?), є ще одна неприємна сторона.
Очевидно, що після такого кричущого інциденту, значно виросте авторитет усіх досліджень теми ОУН і УПА, які описують їх як демократичних борців із тоталітаризмом і національним гнітом. Також виросте й авторитет іконічних лідерів повстанського руху і підтримка їх героїзації серед широких верств населення.
( Read more... )
|
|