Живой Журнал Живого Человека - Копрофілія як ментальність [entries|archive|friends|userinfo]
nonkor

[ userinfo | ljr userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Копрофілія як ментальність [Dec. 16th, 2008|09:32 pm]
Previous Entry Add to Memories Tell A Friend Next Entry
LinkLeave a comment

Comments:
From:[info]nonkor@lj
Date:December 17th, 2008 - 11:43 am

Re: відповідаю

(Link)
Тому, що вбивство 15-річного юнака викликало такий глибокий резонанс. Так, це деструктивна енергія, але енергія!
Українську ж масу "роблять" в різних позах, але наші будуть терпіти доти, доки все там не порвуть. Хулі, у нас же був Майдан, ми своє відпахали... А ще в нас є Кличко, Руслана і Клочкова... Одним словом, ми - крута нація!

Нація рабів.
From:[info]mihato@lj
Date:December 17th, 2008 - 11:56 am

Re: відповідаю

(Link)
Я с вас фигею. 10 лет про Грецию ничего слышно не было. А тут вдруг резонанс. Все! Греки круты! Они молодцы! Они НАРОД!
5 лет украинцы не выходили на майдан. Все! Украинцы СКОТ!
Все никак не пойму, чего ж вы хотите от самих себя? Что бы из-за каждой ошибки милиции, украинцы пикетировали суды? Это вам нужно, что бы чувствовать гордость за свой народ?

Да и еще... Помнишь тот кипишь, когда какой-то мент збил двух студентов возле политеха? Хотя -- да, ты прав. Это наш народ очень слабенько провернул. Вот если бы он сжег этот Догвиль к чертям! ДА! Тогда бы его все увожали!
From:[info]nonkor@lj
Date:December 17th, 2008 - 12:56 pm

Re: відповідаю

(Link)
Зараз - та, я заздрю молодим грекам. За їх небайдужість. А ще я, наприклад, заздрю французам - це нація, яка вміє боротися. І це довела і ВФР, і ситуціанізм 68-го, і кількаминулорічні акції протесту.

Що я хочу? Щоб людина не була бидлом, щоб вона добровільно не йшла в стойло, щоб вміла солідаризуватися з іншими Особистостями і захистити свої права. Я хочу, щоб в українців було почуття власної гордості, я хочу, щоб влада пам'ятала свою посаду "найманого робітника" - і ВІДЧУВАЛА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ДІЇ ТА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ.

А у нас неформальна кастова система - боярє і холопи. Холопи час від часу просять у бояр подаяння. Боярє час від часу кидають холопам шмат хліба (пакет гречки, добавку до пенсії, 1000 грн. вкладів) і останні радо вилизують руці першим. А ще еліто любить час від часу попиздіть про нужди народу, і піпл це радісно хаває.
Піпл звичайно бурчить - "суки, кровопийці", але коли останніх немає поруч. Підійти і плюнути в обличчя (читай: вийти на акції протесту, влаштувати громадянські заворушення) - такого практично не буває. Ну а якщо раз і плюне - вже нац. герой, вже назавжди вільна людина! Далі буде в ярмі, але вже вільним!

Згадую, як приїжав до нас Вакарчук, коли балатувався від НСНУ (від моєї політ. сили, доречі). Я задав декілька абстрактних (мається на увазі не шкурних) питань, паралельно висловивши сумніви в його продуктивній законотворчій діяльності. А потім встав Франц Францович і попросив дєнєжку на якусь конференцію. Вакарчук сказав, що поділиться з "нужденними"
Я ж кажу - холопи, хулє. 90% нації. Ментальність, маб, така.

Але забувають Шевченка - "рабів до раю не пускають"
From:[info]mihato@lj
Date:December 17th, 2008 - 02:16 pm

Re: відповідаю

(Link)
>Я хочу, щоб в українців було почуття власної гордості
А откуда оно появится если ты его, украинца, так не уважаешь? Даже больше -- ты украинец. Ты сам себя не уважаешь. И этим замыкаешь круг.
From:[info]nonkor@lj
Date:December 17th, 2008 - 05:58 pm

Re: відповідаю

(Link)
Готовий змінити свою думку, якщо побачу протилежне.
Готовий поважати за дії.
Я, до речі, й людей по більшості зневажаю (хворі, мерзенні тварюки), і що? Звичайно, в цьому є велика доля самокритики, і думаю, це говорить про тенденцію до видужання.

І, в першу чергу, я говорив про почуття "власної гордості". Себе я поважаю. І українців - я поважаю. Але ненавиджу хохлів, із їх концептуальним набором хохлівської ментальності - апатичності ("той ближче усіх до неба, кому нічого не треба"), байдужості ("моя хата скраю"), безвідповідальності ("а, якось воно буде!"), вічного прагнення до халяви ("а там ще огірочки посаджу") і т.п.
Нажаль, Українці складають меньшу частину нашого населення.
Випереджаючи наступне питання - типу це властиво всім, зацитую І. Кормільцева, якого постійно звинувачували у русофобії: "А "русские" имеют для меня особое значение только потому, что у меня с ними - личные счеты. Потому что я сорок с лишним лет прожил здесь и отчаялся. "Американцы" и "итальянцы" ничем не лучше, но с ними разбираться изгоям из их собственного числа. К тому же следует понимать, что для меня нация - это самоопределение, а не кровь. Перестать быть русским очень легко - достаточно сказать "я - не русский" при свидетелях, это как шахада. Русский для меня тот, кто молится на Кремль и очередного сидящего в нем упыря, млеет при виде грязных дымящихся башен Барад-Дура-Москвы и т.д. и т.п. Этот кусок говна надо пустить под нож бульдозера, а нам нужна Другая Россия и другие русские - в идеале же - Другая Земля и другое человечество"
Проведи аналогії.

А коло замикається не тоді, коли хтось починає бунтувати й казати - "подивіться, це невірно, так далі не можна!", а коли все приймається - "маємо те, що маємо..." І починається болото.
І тоді уж дійсно - "маємо те, що маємо"!