:
Мовладі Удугов: "Як це можливо в 21 столітті?", - спитаєте ви...!
Останнім часом в українських ЗМІ почастішали статті й матеріали про «чеченських найманців», які чинять злочини в Україні, знущаються над тілами загиблих українців, убивають священиків, зривають з убитих хрести тощо.
В одній з останніх подібних публікацій йдеться про те, що в Маріуполі «чеченські найманці» вже мертвому засткомандира батальйону «Дніпро» Сергію Демиденку «відрізали вуха й викололи очі».
Автор допису такий собі активіст Сергій Іванов написав:
«…Это сделали чеченские наёмники. Кадыровцы. «Чехи», «духи», «звери». Надругались над телом нашего солдата вместе с русскими «зелёными человечками».
При чому, «зелених чоловічків» непомітно відсунуто на другі ролі.
В коментарях до подібних сповіщень і статей тема «чеченських звірств» розкручується ще більше, а деякі взагалі занурились у «релігійні дослідження вірувань чеченців», виставляючи на загал при цьому власне невігластво, а то й відверту тупість.
Так один з коментаторів у відповідь на «осквернення трупів українців» пропонує вимащувати полонених чеченців і їхні трупи свинячим гноєм, після чого згодувати свиням, і таким чином, мовляв, «їм автоматично буде закрито доступ до Раю».
Подібного роду ахінею в українських ЗМІ розповсюджують не лише і не стільки обивателі-невігласи, скільки російські інформаційні підрозділи, які проводять психологічні спецоперації з дезорієнтації супротивника і провокування населення на хибні цілі.
В Чечні і на Кавказі загалом добре відома тактика психологічної війни, ку веде Росія.
У зв’язку з цим хочу звернутися до ЗМІ та журналістів України з наступним закликом:
Не називайте членів російських терористичних груп, що діють в Україні, «чеченцями». Насправді це російські спецбанди, в які входять представники різних етнічних груп, в тому числі й чеченці з числа націонал-зрадників та віровідступників (муртадів), які не лише не зривають хрести, а навпаки – вішають їх собі на груди, пишаючись тим, що їх відзначили залізною брязкіткою за вірну службу Росії.
Стосовно російських спецбанд, то ще з часів горбачовської «перебудови» вони вирізали на тілах своїх жертв хрести, вбивали вагітних жінок саперними лопатами, давили живу плоть танками, спалювали живцем, годували свиней немовлятами на очах матерів, як це було в Інгушетії. І про це вам можуть розповісти не тільки чеченці та інгуші, але й таджики, турки-месхетинці, азербайджанці, грузини.
Для того, щоб чинити ці звірства російському солдату навіть не потрібно проходити так звану спецпідготовку. Він готовий до цього з підліткового віку по факту того середовища і звичаїв, які панують в Росії. І якщо жертва беззахисна, а садист відчуває свою безкарність, то він із захватом буде збиткуватись над жертвою, і йому не потрібен наказ зверху.
Можливо буде некоректно розповідати українцям, які пережили Голодомор і масову різню, на що здатні російські окупанти, але у людей часто слабшає історична пам’ять під впливом оскаженілої пропаганди ворога.
Що стосується кадировців. То це не найманці, а путінські собаки, російські маріонетки без роду, без племені. В Чечні російські окупанти називають їх «разовими», тому що їх використовують як витратний матеріал в боях проти муджахидів.
Найманець – людина вільна. А це каста рабів, пси режиму, безвольна шушваль, яка боїться свого хазяїна більше, аніж Бога.
Тому прохання – не називайте їх «чеченцями» або «чеченськими найманцями». Називайте їх «кадировцями», «зрадниками чеченського народу». «путінськими собаками» і т.і. Відокремлюйте їх, відділяйте від чеченців. Введіть у вжиток відповідну термінологію на власний розсуд.
Нагадуйте, що ці зрадники вбивають, викрадають, катують чеченський народ і є псами окупантів. Пишіть про те, що кадировці воюють на боці окупантів проти власного народу, воюють проти муджахидів Чечні та Імарату Кавказ. Це ваші вороги і наші вороги.
Зрадник, який продав народ за собачу юшку, не може бути сміливим. Його не треба боятись. Він може бути підлим, брехливим, підступним, жорстоким, не більше.
( Read more... )
Останнім часом в українських ЗМІ почастішали статті й матеріали про «чеченських найманців», які чинять злочини в Україні, знущаються над тілами загиблих українців, убивають священиків, зривають з убитих хрести тощо.
В одній з останніх подібних публікацій йдеться про те, що в Маріуполі «чеченські найманці» вже мертвому засткомандира батальйону «Дніпро» Сергію Демиденку «відрізали вуха й викололи очі».
Автор допису такий собі активіст Сергій Іванов написав:
«…Это сделали чеченские наёмники. Кадыровцы. «Чехи», «духи», «звери». Надругались над телом нашего солдата вместе с русскими «зелёными человечками».
При чому, «зелених чоловічків» непомітно відсунуто на другі ролі.
В коментарях до подібних сповіщень і статей тема «чеченських звірств» розкручується ще більше, а деякі взагалі занурились у «релігійні дослідження вірувань чеченців», виставляючи на загал при цьому власне невігластво, а то й відверту тупість.
Так один з коментаторів у відповідь на «осквернення трупів українців» пропонує вимащувати полонених чеченців і їхні трупи свинячим гноєм, після чого згодувати свиням, і таким чином, мовляв, «їм автоматично буде закрито доступ до Раю».
Подібного роду ахінею в українських ЗМІ розповсюджують не лише і не стільки обивателі-невігласи, скільки російські інформаційні підрозділи, які проводять психологічні спецоперації з дезорієнтації супротивника і провокування населення на хибні цілі.
В Чечні і на Кавказі загалом добре відома тактика психологічної війни, ку веде Росія.
У зв’язку з цим хочу звернутися до ЗМІ та журналістів України з наступним закликом:
Не називайте членів російських терористичних груп, що діють в Україні, «чеченцями». Насправді це російські спецбанди, в які входять представники різних етнічних груп, в тому числі й чеченці з числа націонал-зрадників та віровідступників (муртадів), які не лише не зривають хрести, а навпаки – вішають їх собі на груди, пишаючись тим, що їх відзначили залізною брязкіткою за вірну службу Росії.
Стосовно російських спецбанд, то ще з часів горбачовської «перебудови» вони вирізали на тілах своїх жертв хрести, вбивали вагітних жінок саперними лопатами, давили живу плоть танками, спалювали живцем, годували свиней немовлятами на очах матерів, як це було в Інгушетії. І про це вам можуть розповісти не тільки чеченці та інгуші, але й таджики, турки-месхетинці, азербайджанці, грузини.
Для того, щоб чинити ці звірства російському солдату навіть не потрібно проходити так звану спецпідготовку. Він готовий до цього з підліткового віку по факту того середовища і звичаїв, які панують в Росії. І якщо жертва беззахисна, а садист відчуває свою безкарність, то він із захватом буде збиткуватись над жертвою, і йому не потрібен наказ зверху.
Можливо буде некоректно розповідати українцям, які пережили Голодомор і масову різню, на що здатні російські окупанти, але у людей часто слабшає історична пам’ять під впливом оскаженілої пропаганди ворога.
Що стосується кадировців. То це не найманці, а путінські собаки, російські маріонетки без роду, без племені. В Чечні російські окупанти називають їх «разовими», тому що їх використовують як витратний матеріал в боях проти муджахидів.
Найманець – людина вільна. А це каста рабів, пси режиму, безвольна шушваль, яка боїться свого хазяїна більше, аніж Бога.
Тому прохання – не називайте їх «чеченцями» або «чеченськими найманцями». Називайте їх «кадировцями», «зрадниками чеченського народу». «путінськими собаками» і т.і. Відокремлюйте їх, відділяйте від чеченців. Введіть у вжиток відповідну термінологію на власний розсуд.
Нагадуйте, що ці зрадники вбивають, викрадають, катують чеченський народ і є псами окупантів. Пишіть про те, що кадировці воюють на боці окупантів проти власного народу, воюють проти муджахидів Чечні та Імарату Кавказ. Це ваші вороги і наші вороги.
Зрадник, який продав народ за собачу юшку, не може бути сміливим. Його не треба боятись. Він може бути підлим, брехливим, підступним, жорстоким, не більше.
( Read more... )