: Найгірший президент США
http://pda.pravda.com.ua/articles/id_74
Найгірший президент США
10.08.2024 05:30
( Read more... )
Однак усі аргументи за продовження війни були проігноровані Ейзенгауером. Непоступливому південнокорейському колезі він направив ультиматум: "Якщо ви не готові негайно і беззастережно погодитися з думкою авторитетних фахівців командування ООН і привести бойові дії до їхнього завершення, то постанете перед необхідністю прийняти інші умови".
Посланець Айка, відряджений до Сеула, пояснив Лі Син Ману, що "інші умови" означатимуть виведення американських військ і припинення будь-якої допомоги Республіці Корея. Жителям півдня довелося підкоритися ультиматуму: хоча угоду про перемир'я, укладену влітку 1953-го, південнокорейський представник демонстративно не підписав.
На словах американський лідер підтримував визволення народів Східної та Центральної Європи від московського ярма. І коли восени 1956-го в Будапешті спалахнуло антикомуністичне повстання, угорські революціонери сподівалися на військову допомогу через океан. Але ці надії виявилися марними.
( Read more... )
Ейзенгауер виступив у ролі деескалатора і на Близькому Сході, переламавши через коліно Великобританію, Францію та, звісно, Ізраїль. Восени 1956 року ізраїльтяни, британці та французи розпочали воєнні дії проти Єгипту, який націоналізував англо-французький Суецький канал і не приховував своїх намірів знищити ізраїльську державу.
Частини ЦАХАЛ зайняли Синайський півострів. Франко-британський десант висадився у Порт-Саїді. Кремль, який підтримував єгипетського президента Насера, погрожував усім трьом країнам ядерною зброєю. У повітрі запахло Третьою світовою війною, і Ейзенгауер втрутився в ситуацію, вимагаючи від Лондона, Парижа та Єрусалиму негайно припинити бойові дії.
( Read more... )
Під загрозою американських санкцій Ізраїлю довелося відступити з Синаю навесні 1957-го. При цьому опозиція звинуватила Бен-Гуріона у здачі національних інтересів.
Проте сам Двайт Ейзенгауер успішно переобрався на другий строк у листопаді 1956 року, в розпал Суецької кризи та кривавої бійні в Угорщині. Американські виборці схвалили його політичний курс, і Айк переміг у 41-му штаті зі 48-ми.
Як бачимо, тридцять четвертий президент США не мав нічого спільного з нашими уявленнями про справжнього лідера вільного світу.
Щоб відповідати українському ідеалу, Ейзенгауер мав домагатися перемоги над комуністами в Кореї. Допомогти угорським повстанцям, не побоявшись прямого зіткнення з Москвою. Не ставити ультиматумів Ізраїлю і, зрозуміло, не вести жодних переговорів із кремлівським тираном Хрущовим.
( Read more... )
Але якщо так, чи є шанс, що із сучасними американськими політиками історія вчинить інакше? І наприкінці XXI століття світ дивитиметься на покійного Байдена, Трампа чи Гарріс очима України та українців – а не очима американського обивателя?
Михайло Дубинянський
http://pda.pravda.com.ua/articles/id_74
Найгірший президент США
10.08.2024 05:30
( Read more... )
Однак усі аргументи за продовження війни були проігноровані Ейзенгауером. Непоступливому південнокорейському колезі він направив ультиматум: "Якщо ви не готові негайно і беззастережно погодитися з думкою авторитетних фахівців командування ООН і привести бойові дії до їхнього завершення, то постанете перед необхідністю прийняти інші умови".
Посланець Айка, відряджений до Сеула, пояснив Лі Син Ману, що "інші умови" означатимуть виведення американських військ і припинення будь-якої допомоги Республіці Корея. Жителям півдня довелося підкоритися ультиматуму: хоча угоду про перемир'я, укладену влітку 1953-го, південнокорейський представник демонстративно не підписав.
На словах американський лідер підтримував визволення народів Східної та Центральної Європи від московського ярма. І коли восени 1956-го в Будапешті спалахнуло антикомуністичне повстання, угорські революціонери сподівалися на військову допомогу через океан. Але ці надії виявилися марними.
( Read more... )
Ейзенгауер виступив у ролі деескалатора і на Близькому Сході, переламавши через коліно Великобританію, Францію та, звісно, Ізраїль. Восени 1956 року ізраїльтяни, британці та французи розпочали воєнні дії проти Єгипту, який націоналізував англо-французький Суецький канал і не приховував своїх намірів знищити ізраїльську державу.
Частини ЦАХАЛ зайняли Синайський півострів. Франко-британський десант висадився у Порт-Саїді. Кремль, який підтримував єгипетського президента Насера, погрожував усім трьом країнам ядерною зброєю. У повітрі запахло Третьою світовою війною, і Ейзенгауер втрутився в ситуацію, вимагаючи від Лондона, Парижа та Єрусалиму негайно припинити бойові дії.
( Read more... )
Під загрозою американських санкцій Ізраїлю довелося відступити з Синаю навесні 1957-го. При цьому опозиція звинуватила Бен-Гуріона у здачі національних інтересів.
Проте сам Двайт Ейзенгауер успішно переобрався на другий строк у листопаді 1956 року, в розпал Суецької кризи та кривавої бійні в Угорщині. Американські виборці схвалили його політичний курс, і Айк переміг у 41-му штаті зі 48-ми.
Як бачимо, тридцять четвертий президент США не мав нічого спільного з нашими уявленнями про справжнього лідера вільного світу.
Щоб відповідати українському ідеалу, Ейзенгауер мав домагатися перемоги над комуністами в Кореї. Допомогти угорським повстанцям, не побоявшись прямого зіткнення з Москвою. Не ставити ультиматумів Ізраїлю і, зрозуміло, не вести жодних переговорів із кремлівським тираном Хрущовим.
( Read more... )
Але якщо так, чи є шанс, що із сучасними американськими політиками історія вчинить інакше? І наприкінці XXI століття світ дивитиметься на покійного Байдена, Трампа чи Гарріс очима України та українців – а не очима американського обивателя?
Михайло Дубинянський